Амбра

Амбрал.jpg

А́мбра (лат. ambra, з араб. عنب‎ — амбра, від عنابر — кашалот) — багатозначний термін:

1) Воскоподібна речовина, що утворюється в кишківнику кашалота. Процес утворення амбри не вивчено, зокрема, невідомо, є вона продуктом нормальної життєдіяльності організму чи результатом патологічного процесу.

Хімічний склад і фізичні властивості

До складу амбри входять тритерпеновий спирт амбреїн, епікопростанол, копростанол, холестерин, бензойна кислота та ін. Амбра — жиророзчинна речовина, плавиться при температурі вище 60°C. Амбра легша за воду, тому її знаходять у вигляді шматків округлої форми, що плавають на поверхні океану або викинуті на берег. Їхня маса — від кількох до десятків грамів, а зрідка навіть сотень кілограмів. Свіжа амбра має неприємний фекальний запах, який під дією сонця та морської води перетворюється на специфічний «тваринний» аромат.

Використання

Амбру використовують переважно в парфумерії як фіксатор запаху у дорогих парфумах. Крім фіксації запаху, амбра надає парфумам теплі землисті, деревні, моховиті, пудрові нотки аромату.

Знищення кашалотів із метою добування амбри заборонено, використовують натуральну амбру лише знайдену в океані або на березі. Виробляють також штучні замінники амбри: амброксан, який добувають із насіння мускусного дерева; амбріаль, що утворюється при окисненні склареолу хромовою сумішшю; амброксид, що отримують за допомогою мікробіологічного синтезу або з туйону, який міститься в туї, полину, пижмі. Для запобігання браконьєрству деякі країни (США) повністю заборонили використання натуральної амбри, оскільки кашалота занесено до міжнародної Червоної книги як вид, якому загрожує знищення.

У Китаї в 9–11 ст. амбру вважали застиглою слиною драконів, а в Європі 17 ст. припускали, що це або затверділа морська піна, або водяний гриб, або послід міфічного птаха Рух.

2) Переносно — аромат, пахощі.

Література

  1. Ивашин М. В. Амбра // Зоологический журнал. 1963. Т. 42. № 7. С. 1099–1103.
  2. Ивашин М. В. Лаборатория в кашалоте // Химия и жизнь. 1968. № 2. С. 26–29.
  3. Jegou E. Nouveau journal de chimie. 1977. Vol. 1. № 6. P. 529–531.
  4. Clarke R. The origin of ambergris // Latin American Journal of Aquatic Mammals. 2006. № 5 (1). P. 7–21.
  5. Пешук Л. В., Носенко Т. Т. Біохімія та технологія оліє-жирової сировини. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 296 с.
  6. Panten J., Surburg H. Flavors and Fragrances // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry : in 40 vol. Weinheim : Wiley-VCH, 2016. Vol. 3: Aromatic and Heterocyclic Compounds. P. 1–45.

Автор ВУЕ

Я. О. Межжеріна


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Амбра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амбра (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
18.12.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ