Аліменти

Аліменти

Аліме́нти (лат. alimentum — харчі, утримання) — кошти, надані у визначених законом випадках одними особами на утримання інших, що потребують матеріальної допомоги.

Характеристика

Платником аліментів може бути лише дієздатна фізична особа, яка перебуває у кровній спорідненості або іншому сімейно-правовому зв’язку з одержувачем аліментів. Аліменти можуть виплачувати на основі письмового договору сторін, або за рішенням суду.

Найпоширенішими є аліменти на утримання неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей. Аліменти на дітей виплачують батьки (усиновителі). Обов’язок сплати аліментів неповнолітнім дітям, що не мають батьків або батьки яких з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладено на діда, бабу, брата, сестру, вітчима й мачуху та осіб, що постійно утримували їх як членів своєї сім’ї.

Аліменти у законодавстві України

У судовому порядку розмір аліментів визначають у частці чверті заробітку на одну дитину, третини — на 2 дітей, половини — на 3 і більше, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку. Розмір аліментів не може бути меншим половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо особа, яка зобов’язана сплачувати аліменти, не має сталого доходу, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частковому відношенні до заробітку неможливе або утруднене, розмір аліментів за рішенням суду може бути визначений у твердій грошовій сумі. Розмір цієї суми визначають з огляду на ймовірний заробіток одного з батьків, але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

У разі заборгованості під час сплати аліментів з вини платника, їх одержувач має право на стягнення пені — 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За ухиляння від сплати аліментів як примусовий захід можуть застосовувати тимчасові обмеження: у праві керування транспортними засобами, виїзду з країни, користування зброєю та в праві полювання. У разі злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 164 КК України).

Аліменти є власністю дитини. Особа, на яку виплачують аліменти, повинна використовувати їх лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Аліменти на користь батьків визначають у частковому відношенні до заробітку (доходу) дітей. Коли в сім’ї кілька дітей, а позов пред’явлено до одного з них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов’язок й інших дітей утримувати батьків. Діти можуть бути звільнені від сплати таких аліментів, якщо встановлено, що батьки ухилялися від належного виконання батьківських обов’язків.

Матеріальну підтримку одне одному зобов’язані надавати й подружжя за потребою. Ця правова норма діє також після розірвання шлюбу, коли той, хто потребує матеріальної допомоги, став непрацездатним упродовж одного року після розлучення. За умов тривалого перебування у шлюбі право на аліменти зберігається за тим із розлученого подружжя, хто досяг пенсійного віку не пізніше 5 років з моменту розлучення. Розмір аліментів визначає суд у частковому відношенні до доходу, враховуючи вартість натуральних видач, зважаючи на матеріальний та сімейний стан обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей. При цьому можливість одержання утримання від дітей для одного з подружжя не звільняє другого від сплати аліментів. Суд може звільнити одного з подружжя від обов’язку сплачувати аліменти або обмежити цей обов’язок строком у випадках: нетривалого перебування подружжя у шлюбі; негідної поведінки у шлюбних відносинах того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги; якщо непрацездатність особи, що потребує матеріальної допомоги, стала наслідком зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи скоєння ним злочину. Право одного з подружжя на аліменти припиняється в разі поновлення його працездатності або в разі укладення ним нового шлюбу.

Якщо повнолітня особа не має чоловіка або жінки, батьків, повнолітніх дітей і потребує матеріальної допомоги, то виплачувати їй аліменти можуть зобов’язати онуків, пасинків, пасербиць, а також осіб, яких вона виховувала, надаючи їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менше як 5 років. Розмір аліментів у цих випадках визначають у частковому відношенні до заробітку (доходу) з огляду на матеріальний і сімейний стан осіб, з яких стягують аліменти, та особи, що їх одержує. Якщо матеріальне становище особи, зобов’язаної сплачувати аліменти, істотно погіршало, суд може звільнити її від їх сплати. Суд може звільнити від обов’язку утримувати вітчима й мачуху в разі, коли останні належним чином не виконували своїх обов’язків щодо виховання неповнолітніх пасинка та пасербиці або коли вони виховували їх упродовж нетривалого часу.

Джерела

Література

  1. Епрікян А. А. Аліменти, як один із засобів забезпечення права дитини на утримання // Правова держава. 2015. № 20. С. 93–99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prav_2015_20_19
  2. Петреченко С. А. Аліменти на дитину в Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 31 (2). С. 15–18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2015_31(2)__5
  3. Мельник М. Б. Особливості договірного режиму припинення права на аліменти набуттям дитиною у власність нерухомого майна // Соціальне право. 2017. № 1. С. 251–272. URL:: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sopr_2017_1_29

Автор ВУЕ

П. А. Чеберяк

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Чеберяк П. А. Аліменти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аліменти (дата звернення: 27.09.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ