Алімджан, Хамід

Olimjon Hamid.jpg

Алімджа́н, Хамі́д (узб. Olimjon Hamid; справж. — Азімов, Хамід Алімджанович; 12.12.1909, м. Джиззак, тепер Узбекистан — 03.07.1944, м. Ташкент, тепер Узбекистан) — письменник, член-кореспондент АН Узбецької РСР (з 1943).

Алімджан, Хамід

(Olimjon Hamid)

Справжнє прізвище Азімов
Рік народження 1909
Місце народження Джиззак, Узбекистан
Рік смерті 1944
Місце смерті Ташкент, Узбекистан
Alma mater Самаркандський державний університет, Самарканд
Напрями діяльності літературна творчість

Життєпис

1918–1923 навчався в неповній середній школі в м. Джиззаці, згодом у педагогічному училищі в м. Самарканді (1923–1928). 1931 закінчив Узбецьку державну педагогічну академію (тепер Самаркандський державний університет).

1926–1931 працював завідувачем відділу та відповідальним секретарем в газетах «Зарафшан», «Ёш ленинчи», в журналі «Курилиш». З 1932 ― науковий співробітник Інституту культурного будівництва Узбекистану. 1934−1937 ― завідувач відділу Інституту мови та літератури. 1939–1944 ― відповідальний секретар Правління Спілки письменників Узбекистану. Член КПРС з 1942.

Загинув в автокатастрофі, похований у м. Ташкенті.

Творчість

1928 вийшла перша поетична збірка Алімджана «Весна» («Koʻklam»), позначена романтичними настроями.

Автор поем «Зайнаб і Аман» («Zaynab va Omon», 1938), «Сімург» («Semurgʻ», 1939), «Край» («Oʻlka», 1939), «Щастя» («Baxt» 1940), написаних за фольклорними мотивами.

Патріотична збірка віршів «Візьми зброю в руки» («Qoʻlingga qurol ol!», 1942), поема «Сльози Роксани» («Roksananing koʻz yoshlari», 1944), історико-героїчна віршована драма «Муканна» («Muqanna», 1942–1943) написані в стилі соціалістичного реалізму.

Літературознавчі праці Алімджана присвячені проблемам узбецької літератури, взаємозв’якам літератури і фольклору.

Українська складова

Автор літературознавчої праці «Тарас Шевченко» (1935). Переклав окремі твори Т. Шевченка («Заповіт», «Сон», «Огні горять, музика грає», «У тієї Катерини», «Ми вкупочці колись росли» та ін.), О. Корнійчука («Платон Кречет»).

У поемах «Борець Турсун» («Jangchi Tursun», 1942), «Сльози Роксани» (1944), віршах «Любов» («Sevgі»), «Другові зі Сходу, що йде на Захід» («Sharqdan Gʻarbga ketayotgan doʻstga») відобразив дружбу узбецького та українського народів.

Українською мовою твори Алімджана переклали Л. Талалай, Т. Коломієць, С. Литвин.

Визнання

На честь Алімджана названо станцію Ташкентского метрополітену (1990). У 1990 на площі Хаміда Алімджана в м. Ташкенті встановлено пам’ятник письменнику (скульптор Я. Шапіро, архітектор С. Адилов): бронзовий монумент на низькому постаменті зображує поета, який сидить і читає вірш. Меморіальна композиція доповнена птахами за правим плечем Аліміджана, що символізують шанованого в Узбекистані птаха Сімурга. 2017 пам’ятник, згідно з постановою президента Узбекистану від 18.04.2017, перевезено на Алею літераторів у Національному парку Узбекистану імені Алішера Навої.

Додатково

У 1935 одружився з поетесою Зульфією (справжні ім’я та прізвище — Зульфія Ісраїлова).

Під час Другої світової війни (у 1941–1944) спілкувався з А. Ахматовою, яка перебувала в м. Ташкенті в евакуації.

Твори

  • Мукаммал асарлар туплами (Полное собрание сочинений) : в 10 т. Ташкент : Фан, 1981–1984.
  • Рос. перекл. — Муканна. Ташкент : Гослитиздат УзССР, 1964. 150 с.
  • Избранное. Москва : Художественная литература, 1979. 445 с.
  • Семург. Ташкент : Издательство литературы и искусства, 1979. 140 с.
  • Воображение певца. Ташкент : Издательство литературы и искусства, 1985. 256 с.
  • Укр. перекл. — Поезії. Київ : Дніпро, 1982. 103 с.

Література

  1. Мамаджанов С. Мир поэта: Очерк о жизни и творчестве Х. Алимджана / Пер. с узб.. Ташкент : Издательство литературы и искусства, 1972. 317 с.
  2. Мирзаев C., Шермухамедов C. Хамид Алимджан и узбекская советская литература. Ташкент : Фан, 1989. 60 с.
  3. Багдасарова Г. День рождения Хамида Алимджана отметили в Ташкенте // Культура.уз. 2015. URL: http://kultura.uz/view_2_r_5986.html
  4. Исхакова М. Несколько мгновений из жизни женщины… Зульфия и Хамид Алимджан // Письма о Ташкенте. 2015. URL: https://mytashkent.uz/2015/09/21/neskolko-mgnovenij-iz-zhizni-zhenshhiny-zulfiya-i-hamid-alimdzhan/
  5. Мамадалиева З. У., Ганиева А. Ю. К. Хамид Алимджан и фольклор // Молодой ученый. Казань. 2015. № 23 (103). С. 1089−1090.

Автор ВУЕ

В. Г. Бєляєв

Покликання на цю статтю:
Бєляєв В. Г. Алімджан, Хамід // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алімджан, Хамід (дата звернення: 19.11.2019).