Альфа

А́льфа (грец. ἄλφα) — назва першої літери грецького алфавіту — Α, α. Від цієї літери утворено кириличну й латинську букви «а». Літера альфа походить від фінікійської літери алеф. Від назви літери «алеф» утворено й назву «альфа».

У давньогрецькій мові літера альфа позначала як короткий звук [a], так і довгий звук [a:]. У новогрецькій позначає звук [a]. У грецькій системі числення літера альфа мала числове значення 1.

Маленька літера альфа широко використовується для умовних позначень в астрономії (у назвах найбільшої зірки сузір’я), геометрії (позначення кутів), фізиці (альфа-частки, альфа-випромінення) та інших наукових дисциплінах.

У переносному значенні вживають вирази «альфа й омега» — головне, основне, «від альфи до омеги» — від початку до кінця.

Література

Healey J. The Early Alphabet. London; Berkeley : University of California Press, 1990. 64 p.
Daniels P., Bright W. The World’s Writing Systems. Oxford : Oxford University Press, 1996. 968 p.
Coulmas F. Writing Systems of the World. Oxford : Blackwell Publishers, 2003. 302 p.
Оліщук Р. Л., Макар І. С. Давньогрецька мова. Чернівці : Букрек, 2015. 494 с.