Альошин, Борис Володимирович

Борис Владимирович Алёшин.jpg

Альо́шин, Бори́с Володи́мирович (01.11.1901, м. Замостя, Польща — 28.09.1992, м. Харків, Україна) — лікар, гістолог-ендокринолог, доктор біологічних наук (з 1935), професор (з 1938), заслужений діяч науки УРСР (з 1956).

Альошин, Борис Володимирович

Рік народження 1901
Місце народження Замостя, Польща
Рік смерті 1992
Місце смерті Харків, Україна
Alma mater Московський державний університет, Москва
Місце діяльності Московський медичний інститут, Московський клінічний інститут, Державний інститут експериментальної ендокринології, Москва, Росія, Харківський національний медичний університет, Харківський науково-дослідний інститут ендокринології й хімії гормонів, Харків, Україна
Традиція/школа медицина, гістологія, ендокринологія

Життєпис

Вищу освіту здобув на біологічному відділенні фізико-математичного факультету Московського університету (1922–1925), в якому потім навчався в аспірантурі на кафедрі гістології (1925–1929).

Альошин працював на посадах асистента кафедри гістології 1-го Московського медичного інституту (1930–1932); виконувача обов’язки доцента (1932–1934), доцента (1934–1937) Московського клінічного інституту; старшого наукового співробітника (1931–1935), завідувача (1935–1937) відділу морфології Державного інституту експериментальної ендокринології (м. Москва). У 1937–1974 Альошин — завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського медичного інституту; одночасно (1938–1941, 1944–1959) — завідувач відділу гістофізіології Харківського науково-дослідного інституту ендокринології й хімії гормонів; голова Харківського обласного товариства ендокринологів (з 1953). Був членом Вченої медичної ради МОЗ УРСР.

Наукова діяльність

Альошин — автор понад 250 наукових публікацій, зокрема 6 монографій та 3 підручників. Основні напрями наукової діяльності: вивчення нервової регуляції ендокринних функцій щитоподібної залози, гіпофіза та гіпоталамуса, гістофізіологічні дослідження залоз внутрішньої секреції, патогенезу тиреотоксикозу.

Під керівництвом ученого доведено існування прямої секреторної дії нервового сигналу на залозисту клітину ендокринного органа; досліджено феномен, який дістав назву «інверсії симпатичних ефектів»; відкрито канал, яким інформація з периферичних ендокринних залоз передається доцентрово у вигляді нервових аферентних сигналів до нейросекреторних ядер гіпоталамуса; опрацьовано теорію, що пояснює патогенез зобної хвороби.

Нагороди

Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1973).

Праці

  • Развитие зоба и патогенез зобной болезни. Київ : Госмедиздат УССР, 1954. 191 с.
  • Зобная болезнь и тиреотоксикоз. Київ : Здоров'я, 1965. 59 с.
  • Гистофизиология гипоталамо-гипофизарной системы. Москва : Медицина, 1971. 440 с.
  • Гипоталамус и щитовиднаяжелеза. Москва : Медицина, 1983. 184 с.
  • Эндокринная система // Гистология. Москва, 1989. С. 452–459. (у співавт.).

Література

  1. Воронцов Д. С., Нікітін В. М., Сєрков П. М. Нариси з історії фізіології на Україні. Київ : Вид-во АН УРСР, 1959. 254 с.
  2. Архипенко В. И. Борис Владимирович Алешин (К 80-летию со дня рождения) // Архив анатомии, гистологии и эмбриологии. 1982. Т. 83. Вып. 9. С. 106–108.
  3. Список основних научных трудов проф. Б. В. Алешина (1971–1981) // Архив анатомии, гистологии и эмбриологии. 1982. Т. 83. Вып. 9. С. 108.
  4. Борис Владимирович Алешин (к 90-летию со дня рождения) // Проблемы эндокринологии. 1992. Т. 38. № 2. С. 63.
  5. Масловський С. Ю. та ін. Борис Володимирович Альошин (до 100-річчя від дня народження) // Медицина сьогодні і завтра. 2001. № 4. С. 173–174.
  6. Масловский С. Ю., Зайченко Л. А. Профессор Б. В. Алешин — выдающийся советский гистолог // Медицинская профессура СССР. Москва, 2013. С. 12–14.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Червяк П. І. Альошин, Борис Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альошин, Борис Володимирович (дата звернення: 19.11.2019).