Альнітак

Альні́так (від араб. النطاق‎‎ ― пояс) ― зоря ζ в сузір’ї Oріона. Ім’я офіційно схвалено 20.07.2016 Робочою групою з імен зір Міжнародного астрономічного союзу.

Інші позначення компонентів зір системи Альнітак: 50 Orionis, 126 G. Orionis, BD−02°1338, SAO 132444, HIP 26727, TD1 5127, WDS J05407-0157, A: HR 1948, HD 37742; B: HR 1949, HD 37743).

Потрійна зоря, що разом з Мінтакою (δ Оріона сузір’я) й Альніламом (ε Оріона) утворює астеризм Пояс Оріона.

Екваторіальні координати на епоху J2000,0: пряме сходження ― 05^h 40^m 45,5^s, схилення астрономічне ― (−01° 56′ 34″), видима зоряна величина (V) 2,08^m/4,28^m/4,01^m (для трьох головних компонентів А, В та С системи Альнітак). Астрометричні характеристики: променева швидкість (Rv) = 18 км/c; власний рух (μ) за прямим cходженням ― 3.99 мс дуги/рік, за схиленням ― 2,54 мс дуги/рік; паралакс(π) ― (3.99 ± 0.79) мс дуги, отже, відстань до зорі (1262 ± 176) світлових роківабо (387 ± 54) парсеки. Абсолютна зоряна величина (M_V) = (−6,00^m)/(−3,9^m)/(−4,1^m) ― для трьох головних компонентів А, В та С системи. Спектральні характеристики: спектральний клас O9,5 Iab; показник кольору (B−V) = (−0,11^m)/(−0,21^m) (для зір А та В системи Альнітак відповідно); показник кольору (U−B) = (–1,07^m).

Фізичні характеристики трикратної системи Альнітак: маса 28 M_☉, радіус 20 R_☉, болометрична (див. Болометр) світність 250 000 L_☉. Ефективна температура компонентів системи 30 000/20 000/24 000 К. Диференціальний період осьового обертання в екваторіальній зоні < 140 км/с, що дає період добового обертання 6,67 діб.

Є однією з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі Північної півкулі. Система Альнітак ― член OB асоціації в сузір’ї Оріона, розташована в межах емісійної туманності IC 434 (фото). На території України найліпші умови для спостережень зорі — від грудня до лютого.

Література

Raassen, A. J., Van Der Hucht K. A., Miller N. A. et al. XMM-Newton observations of ζ Orionis (O9.7 Ib): A collisional ionization equilibrium model // Astronomy and Astrophysics. 2008. Vol. 478. № 2. P. 513–520.
Buysschaert B., Neiner C., Ramiaramanantsoa T. et al. Understanding the photometric variability of ζ OriAa // Proceedings of the Polish Astronomical Society. 2013. Vol. 123. P. 51–57
Blazère A., Neiner C., Tkachenko A. et al. The magnetic field of ζ Orionis A // Astronomy and Astrophysics. 2015. Vol. 582. P. 1–13.