Алометрія

Ф16а.jpg

Аломе́трія (від грец. ἄλλος — інший та μέτρον — міра) — нерівномірне збільшення розміру форм органів і частин організму під час його росту. Універсальна властивість усіх живих істот, що визначає співвідношення між розмірами організмів і пропорціями їхнього тіла. Часто формулюється так: «при різних розмірах пропорції тіла завжди неоднакові».

Негативна алометрія оприявнюється у відносному уповільненні росту органів (наприклад, зниження швидкості росту голови у наземних хребетних у процесі постнатального онтогенезу). Позитивна алометрія — у прискоренні росту частин тіла (так ростуть кінцівки наземних хребетних). Будь-які співвідношення анатомічних змінних можуть виражатися лінійним (y = Akх, A — постійна, k — коефіцієнт алометрії), статичним (y = kxa) або логарифмічним (lgy = alogx + logk) рівняннями. При цьому коефіцієнт алометрії ніколи не набуває цілих значень, є мінливим на рівні окремих особин і стадій онтогенезу, специфічний для популяцій, видів, родів, родин тощо. Це ж стосується й пропорцій тіла. Один із найвідоміших спеціалістів з алометричного росту І. Шмальгаузен встановив закон зворотного співвідношення між ростом і диференціацією.

Література

  1. Шмальгаузен И. И. Рост и дифферецировка: в 2 т. Киев : Наукова думка, 1984.Т. 1. 176 с. Т. 2.184 с.
  2. Gayon, J. History of the Concept of Allometry. // American Zoologist, 2000. № 40. р.748-758.
  3. Roberts T. J., Azizi E. Fleximble mechanisms: the diverse roles of biological springs in vertebrate movement // The Journal of Experimental Biology. 2011. № 214 (3). Р. 353–361.

Автор ВУЕ

С. В. Межжерін

Покликання на цю статтю:
Межжерін С. В. Алометрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алометрія (дата звернення: 19.11.2019).