Алле́р, Альбе́н (фр. Haller, Albin; 07.03.1849, с. Феллерен, регіон Гранд Ест, Франція — 29.04.1925, м. Париж, Франція) — хімік-органік, член французької Академії наук (з 1900), член-кореспондент Національної академії медицини Франції (з 1891), член-кореспондент французької Академії медицини (з 1891), член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1912), почесний професор Університетів Лідса (1907) і Женеви (1909), почесний член багатьох наукових товариств.
|
Аллер, Альбен (Haller, Albin) | |
|---|---|
| Рік народження | 07 .03 1849 |
| Місце народження | Феллерен, Гранд Ест, Франція |
| Рік смерті | 29 .04 1925 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Alma mater | Вища школа фармацевтики, Франція |
| Напрями діяльності | хімія, органічна хімія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Царський Орден Святого Станіслава ІІ класу, Зірки Румунії (1909), Великий Офіцер ордену Почесного легіону (1919) |
| Медалі | Г. Деві Лондонського королівського товариства (1917) |
| Премії | Премія Жеккера Академії наук (1887, 1898)
|
Життєпис
Народився у сім’ї столяра-червонодеревця. Навчався в місцевій початковій, а потім ― приватній школі в с. Юссерен-Вессерлен. Працював учнем фармацевта спочатку в місцевій аптеці, а з 1865 — у м. Мюнстер. 1870 здав екзамени на ступінь бакалавра у м. Страсбурзі.
1871 навчався у Середній школі медицини і фармацевтики, 1872–1873 — у Вищій школі фармацевтики (обидві — у м. Нансі), отримав диплом фармацевта першого класу. 1873 отримав ступінь ліценціата.
Працював у Вищій школі фармацевтики: помічник лаборанта з хімії (з 1872), лаборант (з 1873), керівник практичних робіт з хімії (1876), тимчасовий виконувач обов’язків агреже (з травня1877), викладач курсу аналітичної хімії (з серпня 1877), викладач курсу хімічної фармацевтики (1882–1884).
20.03.1879 захистив докторську дисертацію з фізичних наук у Паризькому університеті. Працював на науковому факультеті Університету м. Нансі: лектор з хімії (1879–1883), викладач хімії (з 1884), професор органічної хімії (з 1885), почесний професор (з 1900).
Директор-засновник (1887–1899) Хімічного інституту при Університеті м. Нансі (тепер Національна школа хімічної промисловості), де вперше у Франції створено кафедру фізичної хімії.
1899–1924 викладав органічну хімію в Паризькому університеті.
Директор Вищої школи промислової фізики й хімії м. Парижа (1905–1924). Директор лабораторії органічної хімії Практичної школи вищих студій (з 1907).
1910 обраний президентом Хімічного товариства Франції. Член-засновник Міжнародної асоціації хімічних товариств (з 1911), її президент (з 1913).
Від 1918 — президент французької Академії сільського господарства. 1922 — віце-президент, з 1923 ― президент французької Академії наук.
Діяльність
Розробив спосіб синтезу амідів карбонових кислот. У 1888 синтезував нітратну (азотну) кислоту, 1891 ― борнеол, 1905 ― ментол.
Автор понад 450 наукових праць (деякі в співавторстві). Праці переважно присвячені органічному синтезу. Серед них: «Хімічна промисловість» (1895), «Трактат з елементарної хімії» (1896, у співавторстві), «Хімічна і фармацевтична промисловість» (1903, 2 т.) тощо.
1907–1925 був членом різних комітетів і комісій кількох міністерств, зокрема Військового міністерства та Міністерства освіти. Розвивав інтенсивну діяльність у двох напрямах: перший ― відновлення міжнародного наукового співробітництва між союзниками після Першої світової війні, другий ― розвиток викладання хімії у французьких закладах освіти. Однак діяльність була нерезультативною (через розбіжності між союзниками після підписання Версальського мирного договору 1919 та недостатнє бюджетне фінансування французькою державою вищої освіти після Першої світової війни).
Нагороди і визнання
Великий Офіцер ордену Почесного легіону (1919; кавалер у 1894, офіцер у 1900, командор у 1911).
Нагороджений російським Імператорським і Царським Орденом Святого Станіслава другого класу (1901), Орденом Зірки Румунії (1909), медаллю Г. Деві Лондонського королівського товариства (1917) за важливі дослідження в галузі органічної хімії.
Лауреат Премії Жеккера Академії наук (1887 і 1898).
Аллера чотири рази висували на Нобелівську премію.
Одержав головні призи Всесвітних виставок у містах Брюсселі (1897), Парижі (1900), Льєжі (1905), Турині (1911).
Праці
- Produits chimiques et pharmaceutiques: materiel de la peinture parfumerie, savonnerie. Paris : Imprimerie Nationale, 1894. 284 p.
- L’industrie chimique. Paris : J. B. Baillière et fils, 1895. 348 p.
- Les industries chimiques et pharmaceutiques : in 2 t. Paris : Gauthier-Villars, 1903.
Література
- Lebon E. Albin Haller : biographie, bibliographie analytique des écrits. Paris : Masson, 1913. 120 p.
- Christophe Ch., Telkès E. Haller (Albin) // Christophe Ch., Telkès E. Les Professeurs de la faculté des sciences de Paris, 1901–1939. Dictionnaire biographique (1901–1939) Paris : Institut national de recherche pédagogique, 1989. P. 148–150. URL : https://www.persee.fr/doc/inrp_0298-5632_1989_ant_25_1_8703.
- Lestel L. Itinéraires de chimistes: 1857–2007, 150 ans de chimie en France avec les présidents de la SFC. Les Ulis : EDP Sciences, 2008. 582 p.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 15.10.2019