Аллер, Альбен

Аллер, Альбен.jpg


Алле́р, Альбе́н (фр. Haller, Albin; 07.03.1849, с. Феллерен, регіон Гранд Ест, Франція — 29.04.1925, м. Париж, Франція) — хімік-органік, член французької Академії наук (з 1900), член-кореспондент Національної академії медицини Франції (з 1891), член-кореспондент французької Академії медицини (з 1891), член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1912), почесний професор Університетів Лідса (1907) і Женеви (1909), почесний член багатьох наукових товариств.

Аллер, Альбен

(Haller, Albin)

Рік народження 07 .03 1849
Місце народження Феллерен, Гранд Ест, Франція
Рік смерті 29 .04 1925
Місце смерті Париж, Франція
Alma mater Вища школа фармацевтики, Франція
Напрями діяльності хімія, органічна хімія


Відзнаки

Ордени Царський Орден Святого Станіслава ІІ класу, Зірки Румунії (1909), Великий Офіцер ордену Почесного легіону (1919)
Медалі Г. Деві Лондонського королівського товариства (1917)
Премії Премія Жеккера Академії наук (1887, 1898)


Життєпис

Народився у сім’ї столяра-червонодеревця. Навчався в місцевій початковій, а потім ― приватній школі в с. Юссерен-Вессерлен. Працював учнем фармацевта спочатку в місцевій аптеці, а з 1865 — у м. Мюнстер. 1870 здав екзамени на ступінь бакалавра у м. Страсбурзі.

1871 навчався у Середній школі медицини і фармацевтики, 1872–1873 — у Вищій школі фармацевтики (обидві — у м. Нансі), отримав диплом фармацевта першого класу. 1873 отримав ступінь ліценціата.

Працював у Вищій школі фармацевтики: помічник лаборанта з хімії (з 1872), лаборант (з 1873), керівник практичних робіт з хімії (1876), тимчасовий виконувач обов’язків агреже (з травня1877), викладач курсу аналітичної хімії (з серпня 1877), викладач курсу хімічної фармацевтики (1882–1884).

20.03.1879 захистив докторську дисертацію з фізичних наук у Паризькому університеті. Працював на науковому факультеті Університету м. Нансі: лектор з хімії (1879–1883), викладач хімії (з 1884), професор органічної хімії (з 1885), почесний професор (з 1900).

Директор-засновник (1887–1899) Хімічного інституту при Університеті м. Нансі (тепер Національна школа хімічної промисловості), де вперше у Франції створено кафедру фізичної хімії.

1899–1924 викладав органічну хімію в Паризькому університеті.

Директор Вищої школи промислової фізики й хімії м. Парижа (1905–1924). Директор лабораторії органічної хімії Практичної школи вищих студій (з 1907).

1910 обраний президентом Хімічного товариства Франції. Член-засновник Міжнародної асоціації хімічних товариств (з 1911), її президент (з 1913).

Від 1918 — президент французької Академії сільського господарства. 1922 — віце-президент, з 1923 ― президент французької Академії наук.

Діяльність

Розробив спосіб синтезу амідів карбонових кислот. У 1888 синтезував нітратну (азотну) кислоту, 1891 ― борнеол, 1905 ― ментол.

Автор понад 450 наукових праць (деякі в співавторстві). Праці переважно присвячені органічному синтезу. Серед них: «Хімічна промисловість» (1895), «Трактат з елементарної хімії» (1896, у співавторстві), «Хімічна і фармацевтична промисловість» (1903, 2 т.) тощо.

1907–1925 був членом різних комітетів і комісій кількох міністерств, зокрема Військового міністерства та Міністерства освіти. Розвивав інтенсивну діяльність у двох напрямах: перший ― відновлення міжнародного наукового співробітництва між союзниками після Першої світової війні, другий ― розвиток викладання хімії у французьких закладах освіти. Однак діяльність була нерезультативною (через розбіжності між союзниками після підписання Версальського мирного договору 1919 та недостатнє бюджетне фінансування французькою державою вищої освіти після Першої світової війни).

Нагороди і визнання

Великий Офіцер ордену Почесного легіону (1919; кавалер у 1894, офіцер у 1900, командор у 1911).

Нагороджений російським Імператорським і Царським Орденом Святого Станіслава другого класу (1901), Орденом Зірки Румунії (1909), медаллю Г. Деві Лондонського королівського товариства (1917) за важливі дослідження в галузі органічної хімії.

Лауреат Премії Жеккера Академії наук (1887 і 1898).

Аллера чотири рази висували на Нобелівську премію.

Одержав головні призи Всесвітних виставок у містах Брюсселі (1897), Парижі (1900), Льєжі (1905), Турині (1911).

Праці

  • Produits chimiques et pharmaceutiques: materiel de la peinture parfumerie, savonnerie. Paris : Imprimerie Nationale, 1894. 284 p.
  • L’industrie chimique. Paris : J. B. Baillière et fils, 1895. 348 p.
  • Les industries chimiques et pharmaceutiques : in 2 t. Paris : Gauthier-Villars, 1903.

Література

  1. Lebon E. Albin Haller : biographie, bibliographie analytique des écrits. Paris : Masson, 1913. 120 p.
  2. Christophe Ch., Telkès E. Haller (Albin) // Christophe Ch., Telkès E. Les Professeurs de la faculté des sciences de Paris, 1901–1939. Dictionnaire biographique (1901–1939) Paris : Institut national de recherche pédagogique, 1989. P. 148–150. URL : https://www.persee.fr/doc/inrp_0298-5632_1989_ant_25_1_8703.
  3. Lestel L. Itinéraires de chimistes: 1857–2007, 150 ans de chimie en France avec les présidents de la SFC. Les Ulis : EDP Sciences, 2008. 582 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Аллер, Альбен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аллер, Альбен (дата звернення: 19.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 15.10.2019