Алешко, Василь Іванович


Але́шко, Васи́ль Іва́нович (Олешко; псевдонім і криптонім: Іван Підкова, В. Чучма, В. Гречаний, В. Алещенко, А. В., В., В. А. та ін.; 12.02.1889, м. Суми — рік і місце смерті невідомі) — письменник, журналіст. Писав українською мовою.

Алешко, Василь Іванович

Псевдонім Іван Підкова, В. Чучма, В. Гречаний, В. Алещенко
Рік народження 12 .02 1889
Місце народження Суми, Україна
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, журналістика

Життєпис

Син дрібного ремісника, кравця. 1907 закінчив Сумську сільськогосподарську школу (за іншими даними — Агрономічне училище). Працював секретарем у земстві на Катеринославщині. 1921 разом із М. Семенком і Ю. Шполом став засновником «Ударної групи поетів-футуристів». Від 1922 працював завідувачем відділу селянського життя у газеті «Плуг і молот» (м. Суми); кореспондентом республіканської газети «Селянська правда» на Чернігівщині. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг».

За часів Другої світової війни залишався на окупованій гітлерівськими військами території. Обставини смерті точно не з’ясовані.

Творчість

Ще учнем почав писати вірші російською мовою, однак під впливом україномовних журналів перейшов на українську. Перша публікація — вірш «По весні я чув пісні» у журналі «Рідний край» «Рідний край» (1907). Друкувався також у журналах «Українська хата», «Рада», Літературно-науковий вісник, «Дніпрові хвилі», «Червоний Шлях» , «Селянська біднота», «Всесвіт», «Культура і побут»,«Плужанин» та ін.

Під час роботи в газетах працював у жанрі газетного нарису та постійно вдосконалював його в усіх різновидах. Жанровим різноманіттям охопив теми важкої долі селян, проблеми українізації. Більшість творів позначена впливами романтизму, символізму, реалізму й соціалістичного реалізму.

Помітною футуристичною стилістикою насичена поема «Димарі в квітниках» (1920).

Алешко — автор збірок:

  • поетичних «Поезії. Книжка перша» (1920), «Громодар» (1920), «Степи цвітуть» (1928);
  • гумористичних — «Божественні реп’яхи» (1925), «Терниця» (1925), «Кислиці» (1927);
  • нарисів — «В боях за бавовник» (1934).

Його перу належать оповідання «Хліб» (1930) та «Моторний» (1931), п’єса «Пожар» (1935).

Найбільшу популярність мали гумористичні й сатиричні твори, що зображували безгосподарність і зловживання владою місцевого керівництва. Творчість Алешка літературні критики оцінювали неоднозначно.

Додатково

Стосовно зникнення та смерті Алешка існує кілька версій.

Відповідно до версії, яку наводив історик журналістики О. Мукомела у довіднику «Українська журналістика в іменах» (1995), Алешко пішов із дому 1942 й не повернувся.

За версією літературознавця І. Лисенка і спогадами поета О. Коржа, під час нацистської окупації Алешко виїхав у пошуках заробітку до м. Харкова, де співпрацював із окупаційною пропагандистською газетою «Нова Україна» та іншими виданнями. Під час наступу радянських військ виїхав із Харкова і поступово дістався м. Львова, де був заарештований органами НКВС. Помер у в’язниці під час слідства у листопаді – грудні 1944 чи у 1945. Управління КДБ по Львівській області спростувало це з огляду на брак даних і документів.

Дослідник Ю. П’ядик у довіднику «Українська поезія кінця 19 — середини 20 століття» (2010) наводить обидві версії.

Цитати

[…] Душа б’є білими крилами. –

В відблисках щастя тремтить.

І в снах за далекою, милою,

Мріями шлях золотить: –

За синіми, синіми смугами,

За квітчастими межами нив,

Сонце золото кидає дугами –

Сонцем в серці поляже мій спів.
— (Алешко В. За далекою. // Алешко В. Слава силам перемоги! Поезія різних років. Луцьк, 2015. С. 50).
[…] Скажи людям про зорі, –

Про світ чарівний, принадний.

Може, хто й забуде горе

І стане хоч трохи радий.

І знайдеш собі ти брата,

А він знайде другого, –

Збереться нас багато

Йти до життя нового.
— (Алешко В. Гукай // Алешко В. Слава силам перемоги! Поезія різних років. Луцьк, 2015. С. 56).

Твори

  • Громодар. Харків : Всеукрлітком, 1920. 32 с.
  • Димарі в квітниках. Харків : Цех Каменярів, 1920. 8 с.
  • Поезії. Книжка перша. Харків : Рух, 1920. 96 с.
  • Божественні реп’яхи. Побутові гуморески. Суми, 1925. 64 с.
  • Терниця. Побутові гуморески сільські. Суми, 1925. 64 с.
  • Кислиці (гуморески). Харків : Держвидав України, 1927. 32 с.
  • Степи цвітуть. Вибрані поезії. 1907–1927. Одеса : Держвидав України, 1928. 102 с.
  • Хліб. Харків, Київ : Держвидав України, 1930. 30 с.
  • Моторний. Харків : ЛіМ, 1931. 40 с.
  • У боях за бавовник. Харків : ЛіМ, 1934. 91 с.
  • Пожар. Київ, Харків : ДЛВ, 1935. 62 с.
  • Слава силам перемоги! Поезія різних років. Луцьк, 2015. 91 с.

Бібліографія

  • Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917–1927) / За заг. ред. С. Пилипенка. Харків : Держвидав України, 1928. 440 с.
  • П’ядик Ю. Українська поезія кінця ХIX — середини ХХ ст. Бібліографія. Антологія : в 5 т. Київ : К.І.С., 2010. Том 1: А — В. 736 с. URL: https://issuu.com/pubkis/docs/ukrainian_poetry_xx

Література

  1. Білецький О. Василь Алешко // Олександр Іванович Білецький. Літературно-критичні статті. Київ : Дніпро, 1990. 254 с.
  2. Ільницький О. Український футуризм (1914–1930) / Перекл. з англ. Р. Тхорук. Львів : Літопис, 2003. 367с.
  3. Біла А. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Смолоскип, 2006. 464 с.
  4. Корж О. Шуміти прошу листя: Вибране. Київ : Рада, 2006. 496 с.
  5. Українська авангардна поезія (1910–1930-ті роки): Антологія / Упор. О. Коцарев, Ю. Стахівська. Київ : Смолоскип, 2014. С. 39–47.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Коцарев О. О., Стахівська Ю. Л. Алешко, Василь Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алешко, Василь Іванович (дата звернення: 17.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 04.09.2019