Алефельдт-Лаурвіг, Ліллан д’

12323456.jpg
Lillan-d-alefeld-vue.png

Áлефельдт-Лáурвіг, Ліллан д’ (фр. Ahlefeldt-Laurvig, Lillan d’; уроджена Нюмберг, Інга Ліза (Nymberg, Inga Lisa); 09.08.1914, Швеція — 27.08.2008, м. Лозанна, Швейцарія) — діячка культури, графиня.

Алефельдт-Лаурвіг, Ліллан д’

(Ahlefeldt-Laurvig, Lillan d’)

Справжнє ім’я Інга Ліза
Справжнє прізвище Нюмберг
Народження 09.08.1914
Місце народження Швеція
Смерть 27.08.2008
Місце смерті Лозанна, Швейцарія
Місце поховання Париж, Франція
Напрями діяльності культура


Відзнаки

Ордени княгині Ольги (2003)

Життєпис і діяльність

Альфельдд.jpg
Альфельдд2222.jpg

Л. д’ Алефельдт-Лаурвіг за походженням шведка, дочка багатого промисловця. Перебувала у першому шлюбі з данським графом К. д’Алефельдтом-Лаурвігом.

Навчалася живопису у м. Мюнхені (Німеччина).

З 1958 дружина танцівника і хореографа С. Лифаря. У 1961 подружжя приїздило до СРСР і відвідало м. Київ.

Засновниця 1989 Фонду С. Лифаря у м. Лозанні (Швейцарія), який продовжує діяльність С. Лифаря з пропаганди хореографічного мистецтва, а також зберігає, захищає і увічнює пам’ять про митця. Була зберігачем архіву майстра.

1994 брала участь у заснуванні Міжнародного конкурсу артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря у Києві (почесний член журі), Міжнародного фестивалю «Серж Лифар де ля Данс» (м. Київ). Подарувала 2000 року Київській бібліотеці мистецтв (відділ мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки в Києві) частину бібліотеки хореографа (817 раритетних екземплярів), 2002 передала в дар Національному музею історії України понад 500 предметів, серед яких частина творчої спадщини митця, його особисті речі. Подарувала також Музею історії Києва афіші, листи С. Лифаря, передала на довічне зберігання Музею історичних коштовностей України нагороду танцівника і хореографа — «Золотий черевичок», оздоблений діамантами.

20.06.1999 у присутності Л. д’ Алефельд-Лаурвіг на фасаді колишньої 8-ї Київської гімназії, де 1914–1919 навчався С. Лифар (тепер головний офіс «Київенерго»), було відкрито меморіальну дошку.

Ще за СРСР продала радянському представникові через аукціон «Сотбіс» 10 листів О. Пушкіна дружині, які належали С. Лифарю і видані ним у Парижі до 100-річчя від дня смерті поета (нині в Пушкінському Домі у м. Санкт-Петербурзі, Російська Федерація).

С. Лифар присвятив Ліллан свою книжку «Спогади Ікара» (1989): «Присвячую любій Ліллан д’Алефельдт, чистій душі й золотому серцю, моїй духовній музі й вірній подрузі за будь-яких обставин».

Похована за її заповітом в одній могилі із С. Лифарем на православному кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа неподалік від Парижа.

Нагороджена Орденом княгині Ольги (2003).

Цитати

«…Я буду дуже рада, якщо Україна, така дорога моєму серцю, зможе відкрити для себе цього великого артиста через книжку “Спогади Ікара”».
«…Je serais très heureuse si l’Ukraine, pays cher à mon cœur, avait la possibilité de découvrir ce grand artiste à travers le livre “ Les mémoires d’ Icar” ».

 (З листа Л. д’ Алефельд-Лаурвіг до Університетського видавництва «Пульсари». Цит. за кн.: Лифар С. Спогади Ікара / Пер. з фр. Г. Малець. Київ : Пульсари, 2007. С. 12).


«Світ безмежний і прекрасний, але якби Ліллан не була завжди поруч, він давно мене розчарував би і набрид».

 (Цит. за кн.: Лифар С. Спогади Ікара / Пер. з фр. Г. Малець. Київ : Пульсари, 2007. С. 136).


Література

  1. Шлеев В. Послесловие // Лифарь С. Страдные годы. С Дягилевым. Киев : Муза, 1994. 375 с.
  2. Туркевич В. Хореографічне мистецтво України у персоналіях. Київ : Інтеграл, 1999. 224 с.
  3. Лифар С. Спогади Ікара / Пер. з фр. Г. Малець. Київ : Пульсари, 2007. 192 с.
  4. Mort de la comtesse Lillan Ahlefeldt-Laurvig // CHRONOS+. 2008. URL: http://www.chronosplus.ch/consult-evts-9083.html
  5. Балабко О. Київ. Ірининська, Лифарям. Повість за листами митця. Чернівці : Букрек, 2011. 236 с.
  6. Лу П. Серж Лифарь: русский Икар в Париже // Караван историй. 2014. URL: https://7days.ru/caravan/2014/11/serzh-lifar-russkiy-ikar-v-parizhe.htm
  7. Lillian Ahlefeldt-Laurvig // Find a Grave. URL: https://www.findagrave.com/memorial/68881225/lillian-ahlefeldt-laurvig

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Алефельдт-Лаурвіг, Ліллан д’ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алефельдт-Лаурвіг, Ліллан д’ (дата звернення: 1.08.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ