Алексик, Андрій Андрійович

Алексик, Андрій Андрійович.jpg

Але́ксик, Андрі́й Андрі́йович (20.04.1939, с. Великі Ком’яти, тепер Закарпатської обл., Україна) — співак (бас), народний артист РРФСР (з 1985).

Алексик, Андрій Андрійович

Рік народження 1939
Місце народження Великі Ком’яти, Закарпатська область, Україна
Alma mater Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка, Львів
Місце діяльності Нижньогородський державний академічний театр опери та балету імені О. С. Пушкіна, Нижній Новгород, Челябінський державний академічний театр опери та балету ім. М. І.Глинки, Челябінськ, Росія, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Львів, Україна
Напрями діяльності музичне мистецтво, спів

Життєпис

Народився в селянській сім’ї.

У 1958–1962 навчався в Ужгородському музичному училищі (клас А. Задора). Водночас брав участь у виступах Закарпатського народного хору.

У 1962–1965 служив у лавах Радянської армії у містах Дрогобичі, Львові. Під час служби був солістом Прикарпатського військового округу.

1970 закінчив Львівську консерваторію (клас О. Дарчука).

Працював в оперних театрах м. Горького (тепер Нижній Новгород; 1972–1975), Челябінська (обидва міста тепер у Російській Федерації; 1975–1991), Львова (1970–1972 та з 1991). Був головою Львівського відділення Спілки театральних діячів України, членом художньої ради Львівського академічного театру опери і балету (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької ).

Творчість

Перша головна партія була виконана в студентські роки в Оперній студії Львівської консерваторії — партія Алеко в однойменній опері С. Рахманінова.

Партії:

  • Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського);
  • Тарас Бульба, Пацюк, Виборний («Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка» [[Лисенко, Микола Віталійович[|М. Лисенка]]);
  • Сусанін («Іван Сусанін» М. Глінки );
  • Мельник («Русалка»[Даргомижський, Олександр Сергійович (1813–1969)[|О. Даргомижського]] );
  • Рене («Іоланта» П. Чайковського );
  • Кончак, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна );
  • Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно );
  • Базіліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні ).

Виступав також у концертах з оркестром, брав участь у симфонічних вечорах.

Цитати

«Я завжди дуже хотів повернутися додому, навіть попри те, що у Челябінську знайшов, як то кажуть, “свій” театр і пропрацював там щасливих 16 років. Мені завжди здавалося, що я замало зробив для Батьківщини, що маю саме тут залишити виконавцям свій досвід, що мушу докласти зусиль до процвітання національної опери. І використати задля цього всі свої зв’язки та багаторічні напрацювання»
— (А. Алексик. Цит. за: Лань О. Повернувся бас від Сусаніна до Бульби // Високий замок. 1998. 18 черв.).
«Артист Андрій Алексик — це народна стихія, що найяскравіше проявляється у висвітленні відтворюваних ним персонажів. Найтонші батьківські і яскраві бунтарські риси батька-героя, патріота Тараса Бульби, неповторний український колорит Карася — це все взято із нашого життя і втілено на сцені»
— (Ю. Сливка, історик. Цит. за : інтерв’ю І. Чупашка із завідувачем відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доктором історичних наук, професором Юрієм Юрійовичем Сливкою. Львів, серпень 2004 // Покликання. Львів : Кварт, 2006. 142 с.).

Література

  1. Панченко М. Співає Андрій Алексик // Закарпатська правда. 1981.
  2. Чупашко І. Покликання. Львів : Кварт, 2006. 142 с.
  3. Данканич Г. М. Вокально-виконавська діяльність Андрія Алексика у контексті культурних взаємовідносин між Україною та Росією у другій половині ХХ століття // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство. 2014. № 2. С. 63–69.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Алексик, Андрій Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алексик, Андрій Андрійович (дата звернення: 20.11.2019).