Алголі


Алго́лі (від араб. لغول‎‎ — гуль,чудовисько) — затемнювально-змінні зорі, тип зір змінних з чітко вираженими мінімумами, блиск яких поза затемненням залишається практично незмінним (підклас ЕА). Назва походить від власної назви зорі Алголь, у якої вперше було виявлено саме такий механізм зміни блиску. Головним складником є зоря раннього спектрального класу головної послідовності, яка не заповнює свою Роша порожнину, тоді як холодніший (пізнього або сонячного спектрального класу), з меншою світністю, більший за розмірами, менш масивний вторинний компонент перебуває вище головної послідовності на Герцшпрунга — Рассела діаграмі і, проеволюціонувавши, заповнює свою Роша порожнину. Складники можуть належати до будь-якого спектрального типу, хоча переважно яскравіший з них належить до класу B, A, F або G. Компоненти змінних зір типу A. мають сферичну або дещо еліпсоїдальну форму. Це відрізняє їх від так званих змінних зір типу β Ліри (сузір’я) і змінних зір типу W Великої Ведмедиці, де два складники розташовані так близько, що гравітаційні ефекти призводять до значних деформацій обох зір. Періоди зміни блиску відомих спектрально-подвійних зір типу Альголі переважно короткі — декілька діб, а амплітуди зміни блиску одна-дві зоряні величини. Найбільша амплітуда зміни блиску (3,4m) у зорі V342 Aql (сузір’я Орла) і становить. Найкоротший відомий період 0,1167 доби (~ 2,8 години) виявлено в зорі HW Vir (сузір’я Діви). Найдовший період зміни блиску — 9892 доби (27,08 років) — у зорі ε Aur (сузір’я Візничого). Протягом тривалих періодів часу різні ефекти можуть приводити до зміни періоду коливань блиску алголів. До змінних зір типу Альголі належить близько 15 % усієї кількості змінних зір. Станом на 2017 у «Загальному каталозі змінних зір» зареєстровано 5270 таких систем.

Література

  1. Липунов В. М. В мире двойных звезд. Москва : Наука, 1986. 208 с.
  2. Киппенхан Р. 100 миллиардов солнц: Рождение, жизнь и смерть звезд / Пер. с нем. Москва : Мир, 1990. 293 с.
  3. Blondin J. M., Richards M. T., Malinowski M. L. Hydrodynamic simulations of the mass transfer in Algol // Astrophysical Journal. 1995. Vol. 445, № 2. P. 939–946.
  4. Baron F., Monnier J. D., Pedretti E. et al. Imaging the Algol Triple System in the H Band with the CHARA Interferometer // The Astrophysical Journal. 2012. Vol. 752 Iss. 1. URL: http://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/752/1/20/meta
  5. Jetsu L., Porceddu S. et al. Did the Ancient Egyptians Record the Period of the Eclipsing Binary Algol — The Raging One? // The Astrophysical Journal. 2013. Vol. 773. Iss. 1. URL: http://iopscience.iop.org/article/10.1088/0004-637X/773/1/1/meta
  6. Jetsu L., Porceddu S. Shifting Milestones of Natural Sciences: The Ancient Egyptian Discovery of Algol’s Period Confirmed // PLOS ONE. 2016. № 11 (2). URL: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0144140
  7. Tkachenko M. G., Andronov I. L., Chinarova L. L. Phenomenological Parameters of the Prototype Eclipsing Binaries Algol, β Lyrae and W Uma // Journal of Physical Studies. 2016. Vol. 20. № 4. P. 4902.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук

Покликання на цю статтю:
Шевчук О. Г. Алголі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алголі (дата звернення: 14.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 02.10.2019