Алашань (пустеля)

Алашань — частина пустелі Гобі

Алаша́нь — піщана пустеля на сході Центральної Азії, у північній частині Китайської Народної Республіки, частина пустелі Гобі. Розташована на крайньому сході пояса Великих азійських пустель, на заході автономного району Внутрішньої Монголії й півночі провінції Ганьсу. Простягається на 550 км із північного заходу (де має ширину 275 км) на південний схід (де звужується). Загальна площа пустелі — бл. 170 тис. км². Обмежена хребтами Алашань (Хеланьшань), долинами річок Хуанхе (на сході), Жошуй (на заході), передгір’ями Наньшаня (на півдні); високим уступом відокремлена від Східно-Монгольської рівнини (на півночі). На північному заході середня висота пустелі становить 820 м, а з просуванням на південь поволі підвищується до 1 660 м над рівнем моря. Клімат теплий, помірно континентальний, дуже сухий (річна кількість опадів — 40–200 мм), зі значним перепадом температур упродовж року (середня температура січня — –10°C, липня — +22°C). Алашань займає однойменне плато, що є західною частиною Монгольського плато. Рельєф пустелі рівнинний, хвилястий, із півдня на північ знижується. На рівнині розташовані острівні кряжі й ділянки дрібно-горбистої поверхні, численні зниження, що вирізняються близькістю до поверхні ґрунтових вод і зайняті прісними або солоними (часом пересохлими) озерами. Відносно густа річкова мережа (найбільша річка — Жошуй) складається в основному з тимчасових потоків, річища яких наповнюються водою лише під час літніх мусонних дощів. Багато озер (найбільше — Сого-Нур), але переважно незначної площі й таких, що пересихають. У пустелі Алашань поширені рухомі піски (дюнні моря); виділяють 3 значні масиви:

  • Бадин-Джаран (південний захід);
  • Тенгер (південний схід);
  • Уланпухо (північний схід).

Піщані дюни сягають висоти до 300 м та вважаються одними з найбільших у світі (максимальна зафіксована висота барханів становить 405 м). Рослинність пустелі незначна: на піщано-гальковій рівнині переважають парнолистник та ефедра, бархани подекуди вкриті полином, караганою й копійочником. Заростями очерету, тростини, рогози й солодцю відзначено лише ділянки, де до поверхні підступають ґрунтові води. Серед представників фауни мешкають плазуни (черепахи, змії, ящірки), з-поміж ссавців переважають сайгаки, пустельні зайці, ховрахи, тушканчики, піщанки, подекуди трапляються дикі осли — кіанги. Населення переважно кочове. Основне заняття — тваринництво (скотарство). Постійні населені пункти історично розташовані у великих цайдамах (територіально значні улоговини з близьким заляганням ґрунтових опріснених вод).

Література

  1. Обручев В. А. Восточная Монголия. Географическое и геологическое описание. Москва; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1947. Ч. 1–2.
  2. Синицын В. М. Центральная Азия. Москва : Географгиз, 1959. 455 с.
  3. Петров М. П. Пустыни Центральной Азии. Москва : Наука, 1966. Т. 1. 275 с.
  4. Чернышева В. В. Состояние природной среды, техносфера и экологическая политика Китая // Вестник ТГЭУ. 2008. № 2. С. 60–77.
  5. Алашань (пустыня) // Планета Земля. URL: http://geosfera.org/aziya/kitaj/1951-alashan.html

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Івченко А. С. Алашань (пустеля) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алашань (пустеля) (дата звернення: 13.11.2019).