Аларкон, Педро Антоніо де

Аларкон, Педро Антоніо де

Аларко́н, Пе́дро Анто́ніо де (ісп. Alarcón, Pedro Antonio de; повне прізвище та ім’я — Аларкон-і-Аріза, Педро Антоніо Хоакін Мелітон (ісп. Alarcón y Ariza, Pedro Antonio Joaquín Melitón); 10.03.1833, м. Гуадікс, пров. Гранада, Іспанія — 19.07.1891, м. Вальдеморо, пров. Мадрид, Іспанія) — письменник, академік іспанської Королівської академії мови (з 1877). Один із засновників реалізму в іспанській літературі.

Аларкон, Педро Антоніо де

(Alarcón, Pedro Antonio de)

Рік народження 1833
Місце народження Гуадікс, Гранада, Іспанія
Рік смерті 1891
Місце смерті Вальдеморо, Мадрид (автономна спільнота), Іспанія
Місце поховання Кладовище Сан-Джусто
Напрями діяльності літературна творість

Життєпис

Народився в дворянській родині, яка втратила статки внаслідок війни за незалежність (1808–1814).

Навчався в семінарії Сан-Торкуато в м. Гуадікс, де 1847 здобув ступінь бакалавра. Того ж року відвідував лекції з права в Гранадському університеті, але через матеріальну скруту був змушений у січні 1848 повернутися до семінарії, де вивчав теологію. Під час навчання у семінарії почав писати оповідання та п’єси.

1853 залишив семінарію заради літературної творчості та переїхав до м. Мадрида.

1854 Аларкон став співзасновником газет «Еко де Оксіденте» («El Eco de Occidente») в м. Кадісі (де, зокрема, брав участь у повстанні) та «Латіго» («El Latigo») в м. Мадриді. Член політичної партії Ліберальний союз (від 1856).

1859 як солдат-доброволець вирушив на війну до Марокко.

1860–1862 подорожував Італією та Францією.

Упродовж наступних років присвятив себе політиці. 1863 засновнував газету «Політика» («La Política»). Неодноразово обирався депутатом від м. Гуадікс (1864, 1865, 1871, 1872) і м. Гранади (1869). Був сенатором від м. Гранади (1876, 1877). У 1869 Аларкона призначено повноважним послом Іспанії в Швеції та Норвегії. Однак він відмовився від посади заради депутатства в Установчих кортесах. Його підпис стоїть під прийнятою Установчими кортесами Конституцією 1869. У 1875-1881 обіймав посаду державного радника.

В останні роки життя відійшов від політики, займався літературною творчістю.

Творчість

З 1855 Аларкон активно публікував статті політичного та літературного змісту в журналах та газетах. Перша драматична п’єса «Блудний син» («El hijo prodigo», 1857) була схвально прийнята публікою (на відміну від реакції театральних критиків).

Оповідь про війну в Марокко лягла в основу «Щоденника свідка африканської війни» («Diario de un testigo de la guerra de África», 1959), що мав успіх у читачів (наклад першого видання сягав 50 тис. примірників). Враження від мандрівок Європою опубліковано в книгах «З Мадрида в Неаполь» («De Madrid a Nápoles», 1861), «Альпуджарара» («La Alpujarra», 1873), «Подорожі Іспанією» («Viajes por España», 1883).

Творча манера письменника зазнала еволюції від жанру хроніки до роману. Завдяки майстерності яскраво змальовувати події та органічному поєднанню щоденних нотаток із історичною ремінісценцією, його щоденники та дорожні нотатки належать до самостійного літературного жанру.

Найбільшого визнання принесла повість «Трикутний капелюх» («El sombrero de tres picos», 1874), присвячена життю іспанського суспільства початку 19 ст., сповнена демократичного пафосу, народного гумору та іспанського колориту. Автор використав класичний сюжет народного романсу, наслідуючи класиків.

У релігійно-філософському романі «Скандал» («Еl escandalo», 1875) автор захищає традиційні цінності іспанців. Цей твір став одним зі зразків реалістичного роману.

Серед літературної спадщини Аларкона:

• романи «Дитина з кулькою» («El Nino de la bola», 1880), «Блудниця» («La prodiga», 1883);

• збірки оповідань: «Маленькі національні історії» («Historietas nacionales», 1881), «Любовні оповідання» («Cuentos amatorios», 1881); «Неймовірні оповідання» («Narraciones inverosimiles», 1882);

• збірка ліричних творів «Серйозні та гумористичні вірші» («Poesias serias y humoristicas», 1870);

• збірник критичніх етюдів «Все, що було» («Cosas que fueron», 1871).

Підсумком творчості Аларкона стала «Історія моїх книг» (1883) — своєрідна книга-рекомендація для правильного тлумачення іншими його творів.

Українська складова

У 1983 повість Аларкона «Трикутний капелюх» видано в Україні (переклад Ж. Конєвої).

Додатково

За мотивами повісті «Трикутний капелюх» 1919 композитор М. де Фалья (Іспанія) створив однойменний балет, а композитор Г. Вольф (Австрія) 1896 — оперу «Суддя» («Der Corregidor»).

За книгами Аларкона знято фільми, зокрема «Прекрасна мірошничка» (1955, реж. С. Корбуччі, в ролях С. Лорен, М. Мастрояні); «Трикутний капелюх» (1935, реж. М. Камерині).

Твори

  • Diario de un testigo de la guerra de África. Madrid : Gaspar y Roig, 1859. 317 p.
  • El clavo (causa célebre). Madrid : Afrodisio Aguado, 1944. 166 p.
  • Obras completas. Madrid, 1957. Vol. 1–19.
  • Укр. перекл. — Трикутний капелюх. Київ : Дніпро, 1983. 175 с.
  • Рос. перекл. — Повести и рассказы / Пер. с исп. М. В. Ватсон. Санкт-Петербург : А. С. Суворин, 1886. 254 с.
  • Треугольная шляпа / Пер. Н. Томашевского // Аларкон П. А. Треугольная шляпа; Валера Х. Пепита Хименес. Перес Гальдос Б. Донья Перфекта; Бласко Ибаньес В. Кровь и песок. Библиотека всемирной литературы. Литература ХІХ века. Москва : Художественная литература, 1976. С. 23–92.

Література

1. Martinez Kleiser L. Don Pedro Antonio de Alarcón. Madrid : Victoriano Suárez, 1943. 156 p.

2. Montesinos J. F. Pedro Antonio de Alarcón, novelista romántico. Zaragoza : Bibl. del hispanista, 1955. 182 p.

3. Плавскин З. И. О «комедии характеров» Аларкона // Романо-германская филология. Сборник в честь академика В. Ф. Шишмарева. Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1957. С. 214–220.

4. Pardo Canalis E. P. A. De Alarcon. Estudio у antologia. Madrid : Compañía bibliográfica española, 1965. 189 p.

5. Lara Ramos A. Pedro Antonio de Alarcón. Granada : Comares, 2001. 232 p.

6. Томашевский Н. Педро Антонио де АЛАРКОН // Библиотека Беллетрист. URL: http://www.belletrist.ru/definit/1defin/alarcon-defnt.htm

7. Pedro Antonio Alarcón y Ariza // Real Academia de la Historia. URL: http://dbe.rah.es/biografias/5918/pedro-antonio-alarcon-y-ariza

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Жердинівська М. І. Аларкон, Педро Антоніо де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аларкон, Педро Антоніо де (дата звернення: 19.11.2019).