Акустика судова

Аку́стика судо́ва — галузь криміналістики, яка вивчає систему принципів, методологічних і теоретичних концепцій, способів і технічних засобів збирання, дослідження та використання слідів звуку як доказів у кримінальному і цивільному судочинстві.

Джерелами слідів звуку є матеріальні системи органічного і неорганічного походження (живі організми, неживі об’єкти та явища природи). Подія злочину породжує різні сліди звуку, які в своїй сукупності утворюють звукове середовище (звук, «картину») злочину. Судова акустика допомагає встановити закономірності виникнення джерел слідів звуку в процесі скоєння злочину, методи й засоби їх збирання та дослідження для розкриття злочинів.

Завдання судово-акустичного дослідження:

а) ідентифікація людини за слідами її звукової мови (голосу);

б) обстеження звукового середовища для виявлення джерела звуку;

в) вивчення технічних засобів фіксації та матеріальних носіїв слідів звуку (фонограм).

Ототожнення людини за слідами звукової мови, зафіксованої на матеріальних носіях, виконується у межах судової фоноскопічної експертизи. Розроблено кілька методик криміналістичного ототожнення:

а) спектрографічна (сонографія);

б) фонетико-лінгвістична з поєднанням сонографії та фонетики;

в) ідентифікація автоматичними засобами (експертними системами) з використанням спектральних переходів, математичного апарату, сучасної комп’ютерної техніки.

Створена автоматизованих система в судовій акустиці дістала назву «автоматичного робочого місця експерта» (АРМЕ). Обстеження звукового середовища спрямоване на вирішення діагностичних завдань (визначення джерел природних шумів — вулиці, натовпу, тварин, дощу тощо; виробничих і побутових — шум верстата, транспорту, посуду, знарядь злому тощо), а також ідентифікаційних завдань — ототожнення конкретного джерела звукового середовища. Ці завдання вирішуються судовою фоноскопічною (вивчення звукових слідів органічного походження) і електроакустичною (дослідження матеріалів звукозапису) експертизами.

Вивчення технічних засобів звукозапису та матеріальних носіїв (магнітофони, диктофони, сигналограми, магнітні диски та ін.) в судовій акустиці спрямоване на вирішення ідентифікаційних та неідентифікаційних завдань, встановлення наявності змін в фонограмах (монтаж, стирання, перезапис, накладення запису на запис), емоційного стану особи, що свідчить про ставлення до висловленого, причетність чи непричетність до вчинення злочину тощо.

Література

  1. Громовенко Л. И. Криминалистическое исследование средств и материалов магнитной звукозаписи. Киев : Киевская высшая школа Милиции МВД СССР, 1981. 94 с.
  2. Салтевский М. В., Жариков Ю. Ф. Предмет, содержание и задачи криминалистической акустики // Криминалистика и судовая экспертиза. 1988. Вып. 37. С. 118–124.
  3. Вертузаев М. С., Жариков Ю. Ф. Судебная акустика: теоретические основы и экспертная практика. Киев : РИО МВД Украины, 1992. 112 с.
  4. Біленчук П. Д., Дубовий О. П., Салтевський М. В. Криміналістика. Київ : ATIKA, 1998. 416 с.
  5. Бєгов Д. Д. Судово-акустична експертиза та її місце у системі судових експертиз // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2000. № 6. С. 13–18.
  6. Бєгов Д. Д. Сучасний стан та перспективи розвитку ідентифікації особи за усним мовленням // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. 2001. № 4. С. 17–20.
  7. Сарміна Г. Л. Проблеми ідентифікації особи в судовій акустиці // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2015. № 16. С. 161–163.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Біленчук П. Д., Салтевський М. В. Акустика судова // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акустика судова (дата звернення: 16.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ