Акультурація політична

Акультура́ція політи́чна — процес засвоєння і творчого використання суспільними суб’єктами політичних цінностей, орієнтацій, моделей мислення та поведінки інших культур; результати взаємодії політичних культур держав, націй, регіонів, суспільних страт різного характеру та спрямування.

Акультурацію політичну слід відрізняти від асиміляції. На відміну від асиміляції, політична акультурація не призводить до повної втрати політичним актором особливостей власної культури.

Політична акультурація відмінна за змістом також від поняття конформація, яке завжди характеризує пасивне, пристосовницьке прийняття чужих цінностей і стандартів поведінки всупереч власним переконанням під впливом несприятливих умов.

Політична акультурація може відбуватися як добровільне запозичення особою чи групою елементів іншої культури або ж як цілеспрямована політично-культурна зміна, що здійснюється домінувальним суб’єктом у процесі насильницької акультурації. Характер і глибина політичної акультурації залежить від наявності ефективних запобіжників, які протидіють небажаній асиміляції. Такими запобіжниками є органічно притаманні спільноті ментальні настанови, засади національної моралі, глибоко вкоріненні національні традиції, свідома позиція політичної еліти та народного загалу.

Література

  1. Рудакевич О. М. Політична культура національних спільнот: Теорія та методологія дослідження. Тернопіль, 2013.
  2. Кривицький О. В. Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі України. Київ, 2015.

Автор ВУЕ

О. М. Рудакевич

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рудакевич О. М. Акультурація політична // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акультурація політична (дата звернення: 1.10.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ