Актиноїди


Актиноїди. Плутоній

Актино́їди — хімічні елементи III групи періодичної системи елементів Д. Менделєєва, розміщені за актинієм, атомний номер 90–103. До актиноїдів належать торій, протактиній, уран, нептуній, плутоній, америцій, кюрій, берклій, каліфорній, ейнштейній, фермій, менделевій, нобелій (питання про назву не розв’язане) та лоуренсій. Усі актиноїди радіоактивні, не мають стабільних ізотопів. У земній корі з актиноїдів зустрічаються лише торій (9,6 ∙ 10–4  %), протактиній (10–10 %), уран (2,7 ∙ 10–4 %), а також сліди нептунію та плутонію. Актиноїди з атомними номерами, вищими за 92, які належать до трансуранових елементів, одержують штучно за допомогою ядерних реакцій. Періоди піврозпаду актиноїдів швидко зменшуються із зростанням атомних номерів від мільярдів років (торій, уран) до секунд (нобелій, лоуренсій). Всі актиноїди — метали з досить високою густиною (вищою за 10 т/м³), температура плавлення знижується із зростанням атомного номеру. Актиноїди об’єднують в одне сімейство, тому що в них, як і в лантаноїдів, зовнішня електронна оболонка побудована однаково (що зумовлює схожість їхніх хімічних властивостей), а заповнюється внутрішня оболонка 5f. В зв’язку з тим, що енергії електронів на оболонках 5f , 6d та 7s близькі за величиною, перші елементи сімейства актиноїдів значно відрізняються хімічними властивостями. Так, ступінь окислення торію дорівнює +4, протактинію +5, урану +6. Із зростанням атомних номерів елементів їхня схожість за хімічними властивостями збільшується. Для актиноїдів, починаючи з кюрію, характерний ступінь окислення +3; у цьому вони дуже схожі на відповідні лантаноїди. Основний метод поділу актиноїдів — хроматографія. Ізотопи 233U, 236U та 239U застосовують як ядерне пальне; 238Рu та 242Сm — як нейтронні джерела.

Автор ВУЕ