Активаційний метод аналізу

Активаці́йний ме́тод ана́лізу — метод визначення кількості певного хімічного елементу, заснований на утворенні радіоактивного ізотопу під дією частинок високих енергій (теплових або швидких нейтронів, γ­ квантів, заряджених частинок).

Активність (с–1) наприкінці опромінювання розраховується за формулою

Активаційний метод аналізу-1.png,

де NA — число Авогадро; m — кількість елементу, що має бути визначеним (г); k — відносний вміст у елементі ізотопу, що активується; σ — ефективний перетин ядерної реакції (см2); F0 — інтенсивність потоку частинок, що бомбардують (см–2с–1); Ma — атомна маса елементу, з якого утворюється радіоактивний ізотоп; t1 — час опромінювання (с); T1/2 — період піврозпаду елементу, що утворюється (с).

На практиці вимірювання активності відбувається не миттєво, а через деякий час t2 після закінчення опромінювання, а тому треба врахувати поправку на розпад радіоактивного ізотопу, і таким чином кількість елементу визначається як

Активаційний метод аналізу-2.png ,

де At — активність радіоактивного ізотопу, утвореного внаслідок опромінювання на момент часу t2 після закінчення опромінювання.

Цей варіант активаційного аналізу (абсолютний) має малу точність (похибка до 40–50 %), тому зазвичай користуються відносним методом: одночасно з досліджуваним зразком опромінюються також близькі за складом еталонні зразки з відомим вмістом елементу, що визначається. Цим прийомом вдається уникнути внеску в похибку непередбачуваної змінності потоку високоенергетичних частинок та маловідомих значень перетину ядерних реакцій. Важливішим у практиці є нейтронний активаційний аналіз; має невисоку точність, проте дуже високу чутливість.

Автор ВУЕ

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ