Аксьонов, Василь Павлович

Аксьонов, Василь Павлович 

Аксьо́нов, Васи́ль Па́влович (рос. Аксёнов, Василий Павлович; 20.08.1932, м. Казань, тепер Республіка Татарстан, РФ — 06.07.2009, м. Москва, РФ) — письменник, публіцист, кіносценарист.

Аксьонов, Василь Павлович

Рік народження 1932
Місце народження Казань, Татарстан, Росія
Рік смерті 2009
Місце смерті Москва, Росія
Alma mater Перший Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова, Санкт-Петербург
Напрями діяльності літературна творчість, проза, драматургія, публіцистика

Життєпис

Народився в родині партійного діяча П. Аксьонова та історика, викладачки Казанського педагогічного інституту Є. Гінзбург.

1937 батьків В. Аксьонова було репресовано. Спочатку перебував у дитячому будинку для дітей засуджених. Потім — у родичів.

Із 1947 жив із матір’ю, яка після звільнення з ув’язнення перебувала на засланні.

1956 закінчив 1-й Ленінградський медичний інститут, до 1960 працював лікарем.

Друкувався з 1959. Упродовж 1960-х — початку 1970-х опублікував кілька повістей, романів і п’єс: «Зоряний квиток» (1961), «Апельсини з Марокко» (1963) та ін. Частину з них екранізовано. У цей період у його творах з’явилися сатиричні та фантастичні мотиви.

1966 взяв участь у демонстрації проти спроб реабілітації Й. Сталіна. Наприкінці 1960-х підписав кілька листів на підтримку заарештованих дисидентів.

Від початку 1970-х позбавлений можливості друкуватися. 1978 брав участь у підготовці самвидавного альманаху «Метрополь». У 1970-х його твори друкувалися за кордоном.

З 1980 — в еміграції у США. Викладав російську літературу в американських університетах, співпрацював із радіостанціями «Голос Америки» і «Радіо „Свобода”».

У США побачили світ твори Аксьонова, написані в різні роки і невидані на батьківщині. Також з’явилися нові твори: романи «Паперовий пейзаж» (1982), «У пошуках сумного бебі» (1987) і трилогія «Московська сага» (1992, екранізована в РФ у 2004). Найвідоміший твір — роман-утопія «Острів Крим» («Остров Крым», 1979, видано 1981 у США).

У 1990 Аксьонову повернули радянське громадянство, але він мешкав за кордоном, поселившись із сім’єю у французькому Беаррице.

На початку 2000-х у журналі «Жовтень» опублікувано роман «Вольтер’янці і вольтер’янки», удостоєний згодом Букерівської премії.

У 2009 надруковано останній роман письменника «Таємна пристрасть. Роман про шістдесятників», екранізований у Росії у 2015.

Твори

  • Остров Крым. Москва, 1990.
  • Московская сага: В 3 кн. Москва, 1993–1994.
  • Американская кириллица. Москва, 2004.
  • Москва Ква-Ква. Москва, ЭКСМО, 2006, 448 с.
  • Таинственная страсть (роман о шестидесятниках). Авторская версия. Москва, 2015. 738 с.

Література

  1. Коваленко Ю. Парижские встречи: Беседы с Василием Аксёновым. М.: Новое лит. обозрение, 2011. 96 с.
  2. Кабаков А., Попов Е. Аксёнов. М.: АСТ, Астрель, 2011. 509 с.
  3. Есипов В. Четыре жизни Василия Аксёнова. М., Рипол-классик. 2016, 320 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Редакція ВУЕ Аксьонов, Василь Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аксьонов, Василь Павлович (дата звернення: 19.11.2019).