Аквітанія

Герб Аквітанії

Аквіта́нія (лат. Aquitania) — територія між Піренеями і р. Луарою (у часи Юлія Цезаря — Гаронною); спочатку була заселена іберами, пізніше — кельтами. Завойована Цезарем (56 р. до н. е.), стала однією з чотирьох римських провінцій Галлії. 419 тут виникло Тулузьке королівство вестготів, яких на початку 6 ст. витіснили франки. 507 Аквітанія стала частиною Франкського королівства. У 7 ст. Аквітанія була майже самостійним герцогством. У 8 ст. її було підкорено Каролінгами. Відтоді Аквітанія вона стала васальним королівством, потім герцогством, із якого з часом виокремилося графство Тулузьке і Септиманія. У період феодальної роздробленості Аквітанією володіли графи Пуату, які 1058 приєднали до неї Гасконь. 1137 внаслідок шлюбу Алієнори Аквітанської, спадкоємиці останнього герцога Аквітанії Гільома Х, з майбутнім французьким королем Людовіком VII, Аквітанія стала частиною Франції. Внаслідок другого шлюбу (1152) Алієнор (із Генріхом Плантагенетом) Аквітанія стала володінням англійських королів з династії Плантагенетів (за Паризьким договором 1259). З 13 ст. назва Аквітанія поступово витісняється терміном Гієнь (для частини території колишньої Аквітанії).

Унаслідок Столітньої війни англійців було витіснено з Гієні, а 1453 її остаточно включено до складу Франції. Аквітанія відома завдяки виноробству, морськими курортам, портам, пам’яткам історії і природи.

Література

  1. Дюби Ж. История Франции. Средние века. От Гуго Капета до Жанны д’Арк. 987–1460. Москва, 2000.
  2. Поло до Болье М.А. Средневековая Франция. Москва, 2006.
  3. Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII ст.). Львів, 2012.

Автор ВУЕ

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ