Акарапідоз

Акарапідо́з (лат. acarapidosis, від грец. ἄϰαρι — кліщ і лат. apis — бджола), акароз, кліщова хвороба — інвазійна хвороба дорослих робочих бджіл, маток і трутнів, яка викликається паразитуванням в їхній дихальній системі кліщів Acarapis Woodi. Люди і тварини на акарапідоз не хворіють.

Ураження

Акарапідозом уражаються як слабкі, так і сильні сім’ї бджіл. Ступінь ураження залежить від резистентності й породи бджіл. Збудник поширюється через хворих бджіл, а також при розміщенні на пасіці роїв невідомого походження, підсадженні маток із хворих сімей тощо. Безконтрольне пересування уражених сімей сприяє розширенню ареалу кліща, а утримання сімей на пасіках, розташованих у низьких сирих місцях, сприяє розвитку збудника. Економічний збиток полягає в поганому розвитку сімей та зниженні їхньої продуктивності. У хворих бджіл уражаються передні грудні трахеї, стінки яких втрачають здатність пропускати кисень до органів і тканин бджоли через скупчення на поверхні виділень і трупів паразитів. Хвороба частіше має хронічний перебіг, виявляється при ураженні 30–50 % бджіл у сім’ї. Ознаки хвороби неспецифічні. Загибель бджіл на вражених пасіках частіше відбувається взимку або навесні. В уражених сім’ях значна кількість загиблих комах. У період зимівлі клуб нещільний, бджоли непокояться, деякі з них вилітають із вулика і гинуть. У хворих бджіл, що вийшли з зимівлі, збільшене черевце, у деяких — неправильне розташування крил. При розтині трахеї мають жовті, коричневі або чорні плями, що часто зливаються, і трахейна трубка стає чорною.

Лікування

Для лікування акарапідозу застосовують препарати акарса, фольбекс, етилдихлорбензилат, ефірсульфонат у вигляді просочених ними смужок картону, які вводять у гнізда бджіл. З метою профілактики хвороби щороку навесні й восени проводять дослідження бджіл на акарапідоз, не допускають розміщення на пасіці сімей бджіл, роїв, пакетів, маток невідомого походження. При виявленні хвороби на пасіку накладають карантин. На зараженій пасіці використовують вулики, інвентар, стільники тільки після ретельної дезінфекції, забороняють ввезення і вивезення бджіл; не допускають роїння, не проводять підсилювання слабких сімей бджолами з більш сильних, здійснюють індивідуальний догляд за кожною сім’єю пасіки. Маток в уражених сім’ях замінюють, бджіл забезпечують доброякісним кормом, у разі необхідності якомога раніше здійснюють осінню підгодівлю; пасіки розміщують у сухих місцях, на узвишші, розташовують вулики льотками на південний схід.

Джерело

Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл.Наказ головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 9 від 30.01.2001. Режим доступу URL :zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0131-01

Література

  1. Осташевський М. Д. Пасіка, медодаї, бджолопродукти: научно-популярная литература. Львів : ТзОВ "Редакція "Український пасічник", 2005. 62 с.
  2. Галатюк О. Є. Хвороби бджіл та основи бджільництва. Житомир : Полісся, 2016. 342 с.

Автор ВУЕ