Азоту природний кругообіг

Азо́ту приро́дний кругоо́біг — циклічне перетворення азотних сполук у біосфері: азотфіксація — зв’язування азоту атмосфери (N2) бактеріями, засвоєння азоту (у вигляді аміаку та нітратів) рослинами; амоніфікація (або мінералізація) — розклад органічних решток рослин, кореневих виділень, мікроорганізмів та мезофауни; нітрифікація та денітрифікація, внаслідок якої вивільнений азот (N2) повертається в атмосферу; циркуляція азоту в ґрунті та воді, яка відбувається внаслідок дії мікроорганізмів та життєдіяльності рослин і тварин.

Азоту природній кругообіг.jpg

Природний кругообіг азоту є своєрідним геобіохімічним циклом, що описує напрями, якими азот циркулює через екосистеми, в земній поверхні та біосфері через процес замкнутих взаємопов’язаних шляхів в межах усіх компонентів складних екологічних утворень. У біосфері накопичуються величезні об’єми азоту — 4 ∙ 1015 т міститься в атмосфері й 20 ∙ 1012 т в океанах. Між цими резервуарами азоту є своєрідний коридор, в якому азот певним способом зв'язується (близько 100 млн т щорічно). Азот неорганічних сполук поглинається коренями рослин і перетворюється на органічні сполуки у тканинах рослин. Частина цього азоту потрапляє до організмів травоїдних тварин, а далі до хижаків, які харчуються травоїдними. На наступному етапі природний кругообігу азоту азот повертається в навколишнє середовище після загибелі організмів до ґрунту у вигляді екскрементів чи мертвих організмів. Там він під впливом бактерій, переходить у неорганічну форму. Лише 4 млн т закріпляється в рослинах і тваринах — усе інше накопичується в мікроорганізмах, що розкладають органічні рештки відмерлих живих організмів і врешті повертається в атмосферу.

Література

  1. Федишин Б. М. Хімія та екологія атмосфери. Київ, 2003.
  2. Дорохов В. І. та ін. Біогеохімія. Житомир, 2004.
  3. Гнатенко О. Ф. Ґрунтознавство з основами геології. Київ, 2005.
  4. Федишин Б. М. та ін. Хімія з основами біогеохімїї. Житомир, 2010.

Автор ВУЕ