Азотисті основи

Азо́тисті осно́ви — гетероциклічні органічні сполуки, похідні піримідину і пурину; входять до складу нуклеїнових кислот. До них відносять аденін (А), гуанін (Г), тимін (Т), цитозин (Ц) і урацил (У). Аденін і гуанін є похідними пурину, а цитозин, урацил і тимін — піримідину. Молекула пурину складається із двох конденсованих кілець: піримідину та імідазолу. Азотисті основи являють собою або оксо- (урацил, тимін), або аміно- (аденін), або змішані — оксо- і аміно-(цитозин, гуанін) похідні піримідину чи пурину. Азотисті основи здатні існувати в різноманітних таутомерних формах, проте стійкішими є лактамні (оксо-) форми. Тимін зустрічається тільки в ДНК, його структурною особливістю є присутність метильної групи біля 5 атома вуглецю, що і відрізняє його від урацилу В РНК тимін замінюється на урацил. Азотисті основи, з’єднуючись з молекулою рибози або дезоксирибози, утворюють нуклеозиди. Такі похідні, в яких до вуглеводної групи приєднана одна або декілька фосфатних груп (зазвичай у положенні 5 залишку рибози або дезоксирибози, рідше у положеннях 3 або 2), називаються нуклеотидами, які і є структурними компонентами молекул нуклеїнових кислот — ДНК і РНК. Між певними парами похідних піримідину і пурину утворюються міцні міжмолекулярні водневі зв’язки. Такими комплементарними парами є урацил–аденін, тимін–аденін і цитозин–гуанін. У такій формі вони входять до складу ДНК.

Література

  1. Боєчко Ф. Ф., Боєчко Л. О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. Київ, 1993.
  2. Химическая энциклопедия. Москва, 1988.
  3. Губський Ю. І. Біоорганічна хімія. Вінниця, 2004.

Автор ВУЕ