Азотистоводнева кислота

Азо́тистоводне́ва кислота́, азид водню, азоімід — сполука азоту і водню формули HN3; вперше виділена 1890 Т. Курціусом. За звичайних умов це безбарвна, летка, вибухонебезпечна рідина з різким запахом; отруйна, вдихання парів може викликати сильний головний біль. Одержується шляхом реакції гідразину з азотвмісними окисниками (HNO2, NCl3, NOCl). Змішується з водою, за концентрації кислоти до 10 % розчини є вибухобезпечними. За властивостями азотистоводнева кислота дещо нагадує хлороводневу (соляну) кислоту; як і остання, утворює нерозчинні солі з іонами срібла, ртуті, свинцю. Азотистоводнева кислота реагує з активними металами (цинк, залізо) з виділенням водню і утворенням солей — азидів. Більшість азидів, окрім солей лужних та лужноземельних металів, є вибухонебезпечними сполуками. Азиди застосовуються у органічному синтезі як вибухові речовини (наприклад, азид натрію є компонентом вибухівки для автомобільних подушок безпеки), а також як консерванти для біохімічних зразків і отрут. Всі азиди є високотоксичними.

Література

  1. Jobelius H. H., Scharff H.-D. Hydrazoic Acid and Azides // Ullmann’s Encyclopedia of Industrial Chemistry. Weinheim, 2000.

Автор ВУЕ