Азово-Сиваський національний природний парк

Азо́во-Сива́ський націона́льний приро́дний парк — природоохоронна територія, національний парк, утворений 1993 на базі та в межах колишнього Азово-Сиваського заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря з метою необхідності збереження генофонду рослинного, тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов’я та використання їх з природоохоронною, рекреаційною та науковою метою.

Історична довідка

Від кінця 19 ст. обговорювалася потреба у створенні заповідних зон у прибережних районах Азовського моря та озера Сиваш. 1923 о. Чурюк разом з іншими чорноморськими островами приєднано до заповідника Асканія-Нова. 1927 створено «Надморські заповідники», якi фактично були складником заповідника Асканія-Нова. До його складу входили деякі ділянки озера Сиваш та Азовського моря. 1933 від Асканії-Нової були відокремлені дві частини, які стали самостійними установами: Чорноморський заповiдник та Азово-Сиваський заповідник. 1957 Азово-Сиваський заповідник реорганізовано в Азово-Сиваське заповідно-мисливське господарство. З 1975 входить до складу водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як місце гніздування водоплавних птахів.

Територія

Парк розташований у Херсонській областi (Генічеський район та Новотроїцький район). Загальна площа — 52 154 га (8 469 га — суходіл, 43 685 га — вода). Зонування: заповідна зона — 39 231 га, зона регульованої рекреації — 618 га, зона стаціонарної рекреації — 49 га, господарська зона — 12 256 га.

До складу парку входять: півострів Бирючий, частини островів Куюк-Тук і Чурюк, та острови Мартинячий i Китай, акваторії лиманів — Вершинський, Мужичий, Олень, Озерський, Ямківський, частина акваторії затоки Сиваш, однокілометрова смуга акваторії Утлюцького лиману та Азовського моря. Географічно територія парку розділена на частини, що відокремлені одна від одної: сиваська (Генічеський відділ) та азовська (Бирючанський відділ).

Заповідна акваторія Сиваша є системою відкритих неглибоких водойм із розчленованою береговою лінією. На островах поширена ксерофільна і галофільна степова рослинність (солонець трав’янистий, содник простертий, петросимонія тритичинкова, кермек напівкущовий та iн.).

Флора та фауна

Різноманітні ландшафти Сиваша, багаті кормові угіддя, наявність умов для гніздування сприяють концентрації тут значної кількості водоплавних птахів (близько 20 видів). Тут гніздяться: крячок малий, крячок рябодзьобий, реготун чорноголовий, ходуличник, галагаз та ін. Влітку на Сиваші линяє велика кількість качок і лебедів-шипунів. У період весняних і осінніх міграцій острови є місцем відпочинку перелітних птахів (чайка, качка, дрохва, лебеді, гуси). Гніздяться мартини, кулик-довгоніг, кроншнеп та ін. Трапляються рідкісні журавель степовий та хохітва, занесені до Європейського червоного переліку та Червоної книги України. На косі острова Бирючий акліматизовано лань, фазана; реакліматизовано асканійського степового оленя, муфлона та сайгака.

Література

  1. Бойко М. Ф., Подгайний М. М. Червоний список Херсонської області: Рідкісні та зникаючі види рослин, грибів та тварин. Херсон, 1998.
  2. Коломійчук В. П. Національний природний парк Азово-Сиваський // Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Київ, 2012. Ч. 2: Національні природні парки.

Автор ВУЕ