Азанавічюс, Мішель

Азана́вічюс, Міше́ль
Азанавічюс, Мішель 

Азана́вічюс, Міше́ль (фр. Hazanavicius, Michel; Азанавісіус, Мішель; 29.03.1967, м. Париж, Франція) — режисер, сценарист, продюсер. Онук емігрантів із Польщі та Литви.

Азанавічюс, Мішель

(Hazanavicius, Michel)

Рік народження 1967
Місце народження Париж, Франція
Alma mater Національна вища школа красних мистецтв, Париж
Напрями діяльності кіномистецтво

Життєпис

У 1985–1988 навчався у Вищій національній школі мистецтв Париж — Сержі-Понтуаз (м. Сержі-Понтуаз).

Працював на французькому телевізійному каналі «Канал+» з 1988 як стажер, згодом дебютував як сценарист, що писав скетчі. Писав також для радіо, знімав рекламу, телепередачі.

1992–1993 як сценарист і режисер у співавторстві з Д. Мазареттом створив 3 пародійні телефільми під спільною назвою «Великий дубляж» («Деррік проти Супермена», «Це дублюється», «Американський клас»), показані на «Каналі+». Фільми складалися зі змонтованих уривків американських, французьких і німецьких серіалів та фільмів, дубльованих французькими акторами.

1997 як режисер зняв короткометражний комедійний фільм «Шах капіталу», в якому К. Маркс нібито заявляє Ф. Енгельсу про рішення припинити писати свою працю «Капітал».

1994 дебютував як актор у кінокомедії «Місто страху» (режисер А. Берберян, А. Шаба), 1996 — як співавтор сценарію фільму «Дельфіна: 1; Іван: 0» (режисер Д. Фарук’я).

Був також співавтором сценарію кінокомедій «Клон» (1998) і «Дальтони» (2004).

Перший повнометражний фільм, де М. Азанавічюс виступав не лише як співавтор сценарію, а й як режисер — «Мої друзі» (1999).

Згодом М. Азанавічюс зняв шпигунські фільми «Агент 117, Каїр — шпигунське гніздо» (2004) і «Агент 117, Ріо більше не відповідає» (2009), у яких головну роль зіграв Ж. Дюжарден.

Цей же актор виконав головну роль і у фільмі М. Азанавічюса, що здобув найбільше світове визнання, — «Артист» (2011). Чорно-біла німа романтична комедія розповідає про життя голлівудської зірки німого кіно 1920-х Джорджа Валентина, кар’єру якого руйнує поява звукового кіно. Фільм отримав 3 премії «Золотий глобус» Голлівудської асоціації іноземної преси (за кращий фільм у категорії «комедія або мюзикл», за кращу роль у категорії «мюзикл» і за кращу авторську музику), 4 призи американських кінокритиків, зокрема за кращий фільм і кращу режисуру; 7 призів Британської кіноакадемії, зокрема за кращий фільм; 6 призів «Сезар», зокрема за кращу режисуру; 5 «Оскарів»: за кращий фільм, кращу режисуру, кращу чоловічу роль першого плану; кращу музику, кращі костюми.

Успіх у глядачів мав фільм «Невірні» (2012), у якому 7 режисерів, серед них і М. Азанавічюс, розповідають історії невірності чоловіків. М. Азанавічюс звертався також до трагічної теми гуманітарних катастроф.

2004 був одним із продюсерів документального телефільму «Вбийте їх усіх!» про геноцид у Руанді, а 2014 як режисер зняв художній фільм «Пошук», що розповідає про реалії чеченської війни через історію працівника Європейської комісії з прав людини француженки Кароль та чеченського хлопчика-сироти Хаджі. Під час показу на Каннському МКФ фільм не мав успіху у глядачів.

Із 2016 М. Азанавічюс почав знімати фільм «Небезпечний» (про стосунки режисера Ж.-Л. Годара і актриси А. Вяземскі), який має вийти на екрани 2017. М. Азанавічюс зіграв також кілька епізодичних ролей у кіно.

Твори

  • The Artist, le livre. Paris, 2012.
  • Michaud J., Hazanavicius M. Once Upon a Time in Hollywood. Paris, 2013.

Література

  1. Bonnard O. Michel Hazanavicius: «J’ai l’impression d’être toujours à la péripherie du marché» // Nouvel Observateur. 2012. 3 août.
  2. Сarratier M. Le Jean ideal. // Premiere. 2012–2013. № 430–431.
  3. A Companion to Contemporary French Cinema. Oxford, 2015.
  4. Taurus I. B. The Europeanness of European Cinema: Identity, Meaning, Globalisation. London, 2015.

Автор ВУЕ