Аеросани

Аероса́ни — сани, що пересуваються по снігу і льоду тягою повітряного гвинта.

Зміст

1 Історична довідка
2 Конструкція
3 Застосування
4 Література
5 Автор ВУЕ

Історична довідка

Винайдено 1903; згодом набули поширення. Перша модель являла собою легкі сани, на яких встановлювався двигун внутрішнього згоряння з аеродинамічним рушієм — повітряним гвинтом. Уже 1907 на московській фабриці «Дукс» був побудований і випробуваний «лижний автомобіль». 1908 ця машина отримала назву аеросани. У січні 1910 аеросани власної конструкції року створив авіаконструктор І. Сікорський. Перший серійний випуск аерросаней відносять до 1912.

Конструкція

Швидкість аеросаней може сягати 140 км/год залежно від потужності двигуна. У конструкцію аеросаней входить шасі, що складається з трьох або чотирьох лиж. Частіше використовується більш проста трьохлижна схема; чотирьохлижна більш трудомістка, але забезпечує кращу прохідність саней по пухкому снігу і стійкість при русі по пересіченій місцевості.

Застосування

Аеросани широко використовувались у військових цілях для транспортування боєприпасів, вивозу поранених, зв’язку тощо. Від 1960-х аеросани в своєму розвитку пройшли шлях від примітивного низькотехнологічного транспортного засобу до того виду транспорту, який є технічним засобом пересування, що швидко розвивається. Так, у Конструкторському бюро М. Камова розроблено аеросани «Север-2», випущені серією 100 машин. 1962 на авіаційному заводі «Прогрес» у м. Куйбишев (тепер м. Самара, РФ) почалося серійне виробництво більш досконалої моделі Ка-30.

Аеросани Ка-30 з пасажиромісткістю 8–10 осіб застосовувалися для регулярного перевезення пасажирів і вантажів (зокрема, пошти), обслуговування рейсів медичної допомоги у важкодоступних районах Сибіру і Крайньої Півночі, Далекого Сходу, Казахстану на місцевих лініях (протяжністю кілька десятків кілометрів). Улітку аеросани могли бути обладнані поплавками і використовуватися на річках (в тому числі мілководних) як швидкісні судна-глісери. На початку 1990-х аеросани починають втрачати своє значення як поштово-пасажирський транспорт; натомість набирають поширення менш місткі, але більш аеродинамічні та легкі лижно-гусеничні снігоходи.

Література

Евстюшин Н. И. Развитие аэросанного транспорта в СССР. Москва : Наука, 1959. 292с.
Кириндас А. Снежная кавалерия // Техника и вооружение вчера, сегодня, завтра. 2012. Февраль (№ 2). С. 38-43.