Аеродинамічний опір


Аеродинамічний опір.jpg

Аеродинамі́чний о́пір — складова сил, що діють на літальний апарат, який рухається в повітрі над поверхнею Землі. Аеродинамічний опір виникає внаслідок необоротного переходу кінетичної енергії тіла, одержаної від тягового двигуна апарата, у кінетичну енергію частинок повітря, збурених його рухом, та в теплову енергію, що виділяється внаслідок тертя частинок об поверхню апарата. Аеродинамічний опір залежить від форми та розмірів апарата, орієнтації та швидкості надхідного потоку, а також від властивостей і стану повітря, в якому відбувається рух. Аеродинамічний опір, як одна з найважливіших характеристик літального апарата, є предметом вивчення аеродинаміки польоту.

Література

  1. Мхитарян А. М. Динамика полета. Москва : Машиностроение. 1978. 424 с.
  2. Николаев Л. Ф. Основы аэродинамики и динамики полета транспортных самолетов. Москва : Транспорт, 1997. 232 с.
  3. Anderson J. D. Fundamentals of Aerodynamics. 6th ed. New York : McGraw-Hill Education, 2016. 1152 p.

Автор ВУЕ