Аді, Ендре

Аді, Ендре 

А́ді, Е́ндре (угор. Ady, Endre; 22.11.1877, с. Ерміндсент, тепер с. Аді Ендре, повіт Сату-Маре, Румунія — 27.01.1919, м. Будапешт, Угорщина) — поет, публіцист, основоположник нової угорської поезії.

Аді, Ендре

(Ady, Endre)

Рік народження 1877
Місце народження Аді Ендре, Сату-Маре, Румунія
Рік смерті 1919
Місце смерті Будапешт, Угорщина
Alma mater Дебреценський університет, Дебрецен
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, публіцистика

Життєпис

Навчався в Дебреценському університеті (не закінчив).

Перша збірка — «Вірші» («Versek»; 1899).

З 1900 займався журналістикою, зокрема описував події Російсько-японської війни.

Поетичні збірки «Нові вірші» («Új versek»; 1906), «Кров і золото» (Vér és arany; 1907), «На колісниці Іллі-пророка» («Illés szekerén»; 1908), «Хто мене бачив?» («Ki látott engem?»; 1914) та інші пройняті гуманістичним пафосом. Аді закликає до зміни соціального ладу.

У публіцистичних статтях і поезіях періоду Першої світової війни звучать антивоєнні мотиви. В окремих публіцистичних виступах висловлювався з приводу умов життя українського населення Закарпаття.

Аді брав участь у виданні впливового літературного журналу «Nyugat» («Захід»), довкола якого групувалися інтелектуали ліберального та лівого спрямування.

Українською мовою вірші Аді переклали М. Бажан, М. Лукаш, Д. Павличко, І. Драч та ін.

Твори

  • Osszes versei. 2 kot. Budapest, 1955.
  • У к р. п е р е к л. — Вибране. Ужгород, 1949.
  • Вибрані поезії. Київ, 1977.

Література

  1. Россиянов О. К. Творчество Эндре Ади. Москва, 1967.
  2. Мегела І. Провісник революції // Дніпро. 1977. № 4.
  3. Те: Страницы одного журнала. In memoriam Nyugat. 1908–1919. Москва, 2009.

Автор ВУЕ

В. Ю. Васовчик

Покликання на цю статтю:
Васовчик В. Ю. Аді, Ендре // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аді, Ендре (дата звернення: 17.11.2019).