Адіафора

Адіафора

Адіа́фора (грец. άδιάφορον — байдужий) — поняття давньогрецької філософії, що тлумачиться в працях стоїків, кініків, кіренаїків, скептиків. Багатозначний термін:

1) Принцип байдужості (нейтральності, інертності), якого слід дотримуватися в ставленні до всього, що є поза людськими силами або що є між чеснотою і вадою, істиною і хибою. Відстороненість, утримання від полярних оцінок — безсумнівна чеснота мислителя.

2) Річ (явище), що не має жодного значення — ані позитивного, ані негативного, тому й немає сенсу про це сперечатися. Згідно зі вченням стоїка Зенона, адіафора — онтологічна індиферентність речей, адже в усього, що існує, одна частина — Благо, друга — Зло, а третя — Адіафора. Адіафора — це життя і смерть, честь і безчестя, задоволення і біль, бідність і багатство, здоров’я і хвороба. За Егезієм (одним із кіренаїків), адіафора — спосіб нейтралізації зла.

Література

  1. Краткий очерк истории философии / Под ред. М. Т. Иовчука и др. 3-е изд. Москва: Мысль, 1975. 798 с.
  2. Лосев А. Ф. История античной философии в конспективном изложении. 2-е изд., исправл. Москва: ЧеРо, 1998. 192 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Адіафора // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адіафора
Дата звернення: 12.12.2019.