Адрони

Адро́ни (від грец. ἁδρός — сильний, великий), гадро́ни — клас елементарних частинок, які беруть участь у сильних взаємодіях.

Це мезони (піони, каони тощо), баріони (нуклони, гіперони) та їхні численні резонанси. Спін мезонів цілий, а баріонів — напівцілий. Взаємний перехід між мезонами й баріонами заборонений законом збереження баріонного заряду.

Термін «адрони» запропоновано фізиком Л. Окунем (СРСР) у 1962, за переходу від моделі С. Сакати сильно взаємодіючих частинок до кваркової теорії. У 21 ст. проводять пошуки та експериментальні підтвердження існування теоретично передбачених елементарних частинок на Великому адронному коллайдері — пришвидшувачі заряджених частинок на зустрічних пучках.

Мезони складаються з кварк-антикваркових пар, а баріони — з трьох кварків. Результуючий кольоровий заряд реальних адронів дорівнює нулю (адрони білі). Залежно від кваркового складу адрони характеризуються дивністю, чарівністю, привабливістю. Адрони, які не вписуються в цю схему, називаються екзотичними.

Екзотичні адрони поділяють на:

  • екзотичні баріони, зокрема пентакварки, мінімальний кварковий склад яких — 4 кварки й 1 антикварк;
  • екзотичні мезони — зокрема, адронні молекули, тетракварки, глюболи й гібридні мезони

Внутрішній зв’язок між кварками всередині адронів здійснюється внаслідок обміну глюонами. Ці взаємодії близькодійні (r +++ 10–15 м).

Адрони поділяють на стабільні (протони), квазістабільні (мезони), нестабільні (резонанси). Вони групуються в ізомультиплети й супермультиплети. Оскільки адрони мають внутрішню кваркову будову, можуть перебувати в збуджених станах, групуватись у супермультиплети, то їх уже не можна відносити до істинно елементарних частинок.


Література

  1. Окунь Л. Б. Физика элементарных частиц. Москва, 1988.
  2. Martin B. R., Shaw G., Particle Physics. 3rd ed. John Wiley and Sons, 2013.

Автор ВУЕ