Адміністративний контроль

Адміністрати́вний контро́ль — діяльність адміністративних органів щодо запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать установленим державою нормам і правилам.

Метою адміністративного контролю є забезпечення ефективного функціонування органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Повноваження органів щодо здійснення адміністративного контролю регулюють Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони та інші нормативно-правові акти. Адміністративний контроль може бути основним видом діяльності або ж мати допоміжне значення.

Суб’єктами адміністративного контролю є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відомчі органи, структурні підрозділи зазначених органів, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління тощо. Об’єктами адміністративного контролю є цілі, стратегії, процеси, функції та завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці. Взаємопов’язана сукупність суб’єкта-контролера, контрольних дій та контрольованого об’єкта є організаційною системою адміністративного контролю. Зважаючи на організаційний взаємозв’язок суб’єкта-контролера й контрольованого об’єкта, розрізняють такі види адміністративного контролю: внутрішній (внутрішньовідомчий) та зовнішній (надвідомчий). Внутрішній контроль здійснюють за діяльністю органів, які перебувають в адміністративному підпорядкуванні, а зовнішній контроль — органами, наділеними контрольними повноваженнями щодо організації не підпорядкованих об’єктів.

За етапами проведення адміністративного контролю щодо його часової реалізації розрізняють попередній, або превентивний (попередження та профілактика можливих порушень), поточний, або оперативний (обговорення проблем, що виникають; виявлення відхилень від планів) та підсумковий контроль (порівняння одержаних результатів із запланованими, перевірка виконання рішень). Система контролю над державним апаратом і органами місцевого самоврядування охоплює президентський контроль; державний контроль, інституціолізований за гілками державної влади та громадський контроль. Контроль, інституціолізований за гілками державної влади, представлений парламентським, судовим (зокрема конституційним) контролем та контролем органів виконавчої влади. Парламентський контроль забезпечує Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України, Рахункова палата України. Конституційний контроль здійснює Конституційний Суд України, а судовий — система судів загальної та спеціальної юрисдикції. Громадський контроль реалізують об’єднання громадян та самі громадяни за діяльністю органів державного управління та органів місцевого самоврядування.

Джерела

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984. Київ, 1984.

Література

  1. Іжа М. М., Пахомова Т. І., Різникова Я. О. Організаційно-правові засади державного управління: навч. посіб. Одеса, 2008.
  2. Столбовий В. М. Адміністративне право України: посіб. Київ, 2010.

Автор ВУЕ

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ