Адміністративний договір

Адміністрати́вний до́говір — двосторонній правочин між адміністративним органом і приватною особою або між адміністративними органами, укладений із метою реалізації адміністративним органом публічних функцій. У Франції для позначення адміністративного договору використовують термін «контракти адміністрації».

Судова практика сформувала спеціальні правила для таких договорів, які були відступом від цивільного права. Адміністративні контракти застосовують, зокрема, у сфері транспорту, поштових послуг, постачання води та енергії, де юридичні особи публічного права діють як оператори відповідних мереж. У Німеччині еквівалентом до поняття адміністративного договору є публічно-правовий договір — договір про встановлення, зміну чи припинення публічно-правових відносин. Зокрема, адміністративний орган може укласти такий договір замість видання одностороннього адміністративного акта з тією особою, на яку б спрямовував дію адміністративний акт. Публічно-правові договори широко застосовують у сфері будівельного права, права доріг, права навколишнього середовища, комунального права, права публічної служби, освітнього права, права про реституцію і відшкодування, господарсько-адміністративного права і права субвенцій. В українському законодавстві термін адміністративного договору визначено у Кодексі адміністративного судочинства — це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій адміністративного органу, який є однією зі сторін угоди.

Додаткові ознаки адміністративного договору (можуть виявлятися в усіх адміністративних договорах або частині з них):

1) адміністративний орган, укладаючи відповідний договір, діє для задоволення публічних інтересів (потреб), а не особистих потреб;

2) адміністративний орган при укладенні такого договору здебільшого зв’язаний вимогами, процедурами, обмеженнями тощо, визначеними законодавством, як у частині вибору контрагента, так і встановлення суттєвих умов договору;

3) адміністративний орган укладає договір на реалізацію адміністративної правосуб’єктності, а не цивільної;

4) адміністративний орган зазвичай укладає договір на підставі рішення, ухваленого для реалізації владного повноваження;

5) договір може містити умови, які не властиві цивільним договорам і спрямовані на краще забезпечення публічного інтересу.

У матеріальному законодавстві термін «адміністративний договір» не вживають, однак у ньому передбачено значну кількість договорів, що укладають адміністративні органи під час своєї діяльності. Відсутність законодавчого переліку адміністративних договорів або чіткіших критеріїв, які були б закріплені у законодавстві, зумовлює труднощі в судовій практиці щодо ідентифікації договорів як адміністративні.

Джерела

Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35–36; № 37. Ст. 446. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

Література

  1. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес. Харків : Фірма «Консум», 2003. 464 с.
  2. Дельвольве П. Адміністративне право / Перекл. з франц. В. Матенчука. Київ : Конус-Ю, 2008. 168с.
  3. Шмідт-Ассман Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та завдання систематики адміністративного права / Перекл. з нім. Г. Рижко. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : К.І.С., 2009. 552 с.
  4. Беззубов Д. О. та ін. Адміністративне право України. Київ : Леся, 2014. 320 с.

Автор ВУЕ

Р. О. Куйбіда

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Куйбіда Р. О. Адміністративний договір // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адміністративний договір (дата звернення: 21.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ