Адикція влади

Ади́кція вла́ди (від лат. addictus — сліпо відданий, той, що потрапив у рабську залежність) — поведінка з яскравими проявами невротичного прагнення влади, жадоба до постійного владарювання.

Спонукає до адикції влади комплекс психологічних, соціоекономічних та політичних чинників. Посилення негативних тенденцій у суспільстві, соціальна нестабільність зумовлюють певні зміни у реакціях на них, зростає тяга до релігійного фанатизму, сектантства. Найсприятливіші умови для розвитку адикції влади існують в умовах тривалої монополії на владу. З погляду політичної психології, це негативно впливає на всі структури суспільства: на тих, хто владарює, і тих, хто підкорюється, що призводить до зміни всієї системи цінностей. Якщо на перших етапах реалізації владних повноважень суб’єктом влади переважають ідеали розвитку держави, створення справедливішого суспільства, то поступово жага влади набуває самодостатності. У випадку загрози позбавлення влади в суб’єкта з адиктивними схильностями виникає фрустрація. Це проявляється у різних формах девіантної поведінки, що спрямована на збереження всіх важелів та ресурсів влади. У такому випадку суспільство може очікувати соціальна та політична нестабільність. Адиктивна поведінка була притаманна багатьом диктаторам (Наполеон, В. Ленін, А. Гітлер, Б. Муссоліні).

Література

  1. Канетти Э. Масса и власть. Москва : Ad Marginem, 1997. 527 с.
  2. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Пер. П. С. Гуревич. Москва : Аст, Хранитель, 2007. 624 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шаповаленко М. В. Адикція влади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адикція влади (дата звернення: 15.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ