Адамсон, Амандус Генріх

Адамсон, Амандус Генріх 

А́дамсон, А́мандус Ге́нріх (ест. Adamson, Amandus Heinrich; 12.11.1855, хутір Ууга-Рятсепа, поблизу Палдіскі, тепер Естонія — 26.06.1929, м. Палдіскі, Естонія) — скульптор, художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1907), один із засновників естонського національного мистецтва.

Адамсон, Амандус Генріх

(Adamson, Amandus Heinrich)

Рік народження 1855
Місце народження Ууга-Рятсепа, Палдіскі, Естонія
Рік смерті 1929
Місце смерті Палдіскі, Естонія
Alma mater Петербурзька Академія мистецтв, Санкт-Петербург
Напрями діяльності мистецтво образотворче, живопис, скульптура

Життєпис

1875 А. Адамсон переїхав до Санкт-Петербурга, а 1876 вступив до Петербурзької Академії мистецтв по класу живопису, згодом перейшов до класу скульптури. Протягом 1887–1891 вдосконалював мистецтво у Парижі. Викладав в училищі технічного рисування Штиґліца (1879, 1901–1904) та в рисувальній школі Товариства заохочування художників (1886–87) у Санкт-Петербурзі.

Творчість

Адамсон працював у жанрах монументальної пластики, камерної мініатюри, живопису. Основна тема творів — море.

У 1902 в м. Таллінні, у парку Кадріорг, як майстер монументального мистецтва створив пам’ятник «Морякам броненосця „Русалка“». Серед творів Адамсона:

  • «Хвиля» (1889);
  • «Рибалка з острова Муху» (1892);
  • «У тривожному чеканні» (1897);
  • «Останній подих корабля» (1899);
  • пам’ятник запорожцям — першим переселенцям у Краснодарський край (1911);
  • «Калевіпоег» (1927).

А. Адамсон — автор пам’ятників Петру І в Полтаві (1915), затопленим кораблям у Севастополі (1905) та композиції «Русалка» в Місхорі (1905).

У 1918 А. Адамсон залишив Санкт-Петербург і переїхав до м. Палдіскі, де жив і працював до смерті.

Твори А. Адамсона зберігаються у музеях міст Таллінна, Тарту, Риги, музеї Миргородського керамічного технікуму та ін.

Література

  1. Адамсон А. Юбилейная выставка. Таллин, 1955.
  2. Климчук О. Крізь призму граніту // Україна. 1980. № 38.

Автор ВУЕ