Адаменко, Станіслав Михайлович


Адаменко, Станіслав Михайлович 

Ада́менко, Станісла́в Миха́йлович (31.07.1949, с. Поташ Тальнівського району Черкаської обл., Україна) — художник монументально-декоративного мистецтва, архітектор, народний художник України (з 1994), академік Української академії архітектури (з 1998).

Адаменко, Станіслав Михайлович

Рік народження 1949
Місце народження Поташ, Тальнівський район, Черкаська область, Україна
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ
Напрями діяльності архітектура, дизайн, мистецтво декоративно-ужиткове

Життєпис

Закінчив Київський художній інститут (1974, майстерня Н. Чмутіної). Працює в галузі оформлення інтер’єрів архітектурних споруд (вироби з порцеляни, гутного скла, кришталю, металу). Брав участь в оформленні Палацу культури в с. Горбаково Рівненської обл. (1980–1982), головного фойє Інституту міжнародних відносин при Київському державному університеті ім. Т. Шевченка (1985–1986), Залу органної та камерної музики в м. Рівному (освітлювальні декоративні композиції, 1984–1987), реконструкції Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Шевченка (у співавторстві, інтер’єри приміщень, освітлення та декор, 1983–1988); будівлі Донецького театру опери і балету (у співавторстві, 1991–1994), Палацу культури «Україна» (у співавторстві, інтер’єри приміщень і кришталеві світильники, 1996); Посольства РФ в Україні (художньо-декоративні композиції та світильники); об’єктів Адміністрації Президента України та урядових резиденцій (проекти споруд, реконструкція і реставрація, дизайн інтер’єрів); президент-готелю «Київський» (проект реконструкції); Посольства України в Білорусі (інтер’єри та монументально-декоративні твори), Маріїнського палацу в Києві (з 2007). Працює генеральним директором Державного підприємства «Проектне бюро Державного управління справами» (з 1998), член архітектурно-містобудівної ради м. Києва. Учасник виставок в Україні та за кордоном, зокрема (спільно з дружиною М. Ралко) в Українському домі (м. Київ; 1990), у галереї «Al Ghaf Art Gallery» у м. Абу-Дабі (ОАЕ; 2008) та ін. 2001 відкрив разом із дружиною приватну галерею у м. Києві, де виставляє не лише власні картини, а й твори інших художників. Нагороджений Державною премією УРСР в галузі архітектури за реконструкцію Державного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка (1990), почесною відзнакою Президента України (1996).

Література

  1. Янко Д. М. Творчий портрет // Президент. 2000. № 3.

Автор ВУЕ