Аграрна освіта

Аграрна освіта

Агра́рна осві́та — система підготовки фахівців і кваліфікованих працівників для агропромислового комплексу держави, що створює передумови для підвищення конкурентоспроможності галузі і є важливим сегментом цілісного комплексу освіти. Становлення аграрної освіти бере початок з тих часів, коли людство вперше почало обробляти землю. Тривалий час знання від покоління до покоління передавались усно і через виробничу практику. Звернення до історії розвитку аграрної освіти свідчить, що лише у 18 ст. почали створювати спеціальні освітні сільськогосподарські школи. 1727 прусський король Фрідріх Вільгельм І заснував кафедру економії в Галлському університеті. Сільське господарство складало основну частину курсу лекцій з економії. Упродовж 18 ст. подібні кафедри створили майже в усіх інших університетах Німеччини. Нову епоху сільськогосподарської освіти відкрив учений-педагог А. Теєр. Саме він обґрунтував необхідність вивчення сільськогосподарських дисциплін у тісному зв’язку з практикою у сільському господарстві. За його ініціативи та під його керівництвом 1806 було створено першу сільськогосподарську академію у м. Меглині (Німеччина).

Один з перших закладів вищої аграрної освіти в Україні заснований за її межами, коли 1840 Варшавську лісову школу (Польща входила тоді до складу Російської імперії) було приєднано до Інституту сільського господарства м. Маримонт (відкритий 1816) й утворено Інститут сільського господарства і лісівництва. Науковим керівником навчального закладу в 1890-х був відомий учений-природодослідник професор В. Докучаєв. У жовтні 1816 у м. Харкові створено Інститут земельного господарства. Це був перший сільськогосподарський навчальний заклад Російської імперії. У різні роки в ньому працювали всесвітньо відомі науковці: П. Будрін — піонер сидерального землеробства та системи сівозмін, Г. Висоцький — корифей степового лісорозведення, М. Кулєшов — фундатор вітчизняного насіннєзнавства і наукової школи рослинників-екологів, В. Юр’єв — видатний учений-селекціонер, О. Соколовський — засновник школи агроґрунтознавців, перший президент Української академії сільськогосподарських наук, О. Грінченко — засновник теорії окультурювання ґрунтів та ін. З 1844 в Одесі функціонувало Головне училище садівництва, у якому готували садівників і досвідчених науковців у галузі садівництва. На той час це був єдиний в Україні ВНЗ такого типу. 1844–1868 у його складі діяло два відділення: перше готувало вчених садівників і лісівників, друге — практиків цих галузей.

Уманське училище садівництва і землеробства тепер Уманський національний університет садівництва

У зв’язку з малосприятливими умовами для розвитку садівництва в районі Одеси Головне училище було переведене до Умані і з 1869 по 1903 мало назву «Уманське училище землеробства і садівництва», а 1903–1921 — «Уманське училище садівництва і землеробства». Заклади вищої освіти 19 — початку 20 ст. стали підґрунтям вищої аграрної освіти сучасної України та сприяли розвитку аграрної науки, впровадженню нових технологій та підвищенню продуктивності праці у сільському господарстві. Сучасна аграрна освіта включає в себе ВНЗ І–ІV рівнів акредитації, Навчально-курсові комбінати, Науково-методичний центр аграрної освіти, Навчально-методичний центр. Аграрна освіта забезпечує сільськогосподарських товаровиробників необхідними кадрами, розвиває університетську науку, сприяє сталому розвитку сучасного агропромислового виробництва.

Література

  1. Вища аграрна освіта України. Київ, 2003.

Автор ВУЕ

Посилання на статтю