Авілов, Віктор Васильович


Аві́лов, Ві́ктор Васи́льович

Аві́лов, Ві́ктор Васи́льович (рос. Авилов, Виктор Васильевич; 08.08.1953, м. Москва, Росія — 22.08.2004, м. Новосибірськ, Росія; похований у Москві) — актор театру й кіно, заслужений артист Росії (з 1993).

Авілов, Віктор Васильович

Рік народження 1953
Місце народження Москва, Росія
Рік смерті 2004
Місце смерті Новосибірськ, Росія
Alma mater Московський індустріальний технікум, Москва
Напрями діяльності акторське мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво

Життєпис і творчість

Закінчив Московський індустріальний технікум (1972). Професійної акторської освіти не мав. Працював водієм і водночас виступав у самодіяльній трупі «Театр на Південному Заході» (м. Москва, з 1985 — Народний театр, з 1991 — Державний «Театр на Південному Заході»). Із 1979 — актор цього театру (зокрема, 1987 був на гастролях у Києві). У 2000-ні також грав у Державному театрі націй, Російському незалежному театрі, Театрі клоунади, Театрі «Арт-хаус» (усі — у Москві). Актор сильного природного темпераменту, майстер перевтілення.

Ролі в театрі: Кочкарьов («Одруження» М. Гоголя; 1975), Мольєр (однойменна п’єса М. Булгакова; 1980), Генріх, Ланцелот («Дракон» Є. Шварца; 1981), Беранже («Носороги» Е. Йонеско; 1982), Воланд («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим; 1993), Актор («На дні» М. Горького; 1996) та ін. Виконання В. Авіловим ролі Гамлета в однойменній п’єсі В. Шекспіра (1984) дістало схвальні відгуки британської преси на Единбурзькому театральному фестивалі.

Фільмографія Авілова нараховує понад 30 картин. Знімався на українських кіностудіях («В’язень замку Іф», 1988, за романом А. Дюма «Граф Монте-Крісто»; «Мистецтво жити в Одесі», 1989; «Мушкетери двадцять років потому», 1992, усі — Одеська кіностудія, режисер — Г. Юнгвальд-Хількевич; «Смиренне кладовище», 1989, Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, режисер В. Савельєв).

Зіграв роль художника Платона Андрійовича в першому радянському містичному трилері «Пан оформлювач» (1988; за мотивами оповідання О. Гріна «Сірий автомобіль»). Останні ролі в кіно — Хват, Коваль («Легенда про Кощія, або В пошуках тридесятого царства»; 2004).

На початку 2000-х Авілов як режисер поставив кілька вистав. 2002 заснував власну театральну школу.

Додатково

Про Авілова знято документальні фільми: «Віктор Авілов. Смерть Монте-Кристо» (2007), «Віктор Авілов. З Воландом я розрахувався» (2013).

Література

  1. Аникст А. «Гамлет», заново открытый // Театральная жизнь. 1986. № 3.
  2. Старосельская Н. Объяснение в любви в алфавитном порядке: А, Б, В… // Театр. 1993. № 8.
  3. Шведова Н. Победитель дракона // Меценат и мир. 2000. № 11–13.

Автор ВУЕ