Авіаційне прикриття


Авіаці́йне прикриття́ — одне з основних завдань винищувальної авіації, яке виконується з метою запобігання завданню ударів засобами повітряного нападу противника по військах, силах флоту, авіації та об’єктах тилу, а також унеможливлення ведення ним повітряної розвідки.

Авіаційне прикриття відбувається у взаємодії з угрупованнями зенітних наземних і корабельних засобів протиповітряної оборони. Спільні зусилля розподіляються за зонами, а в зонах — за висотами, напрямками, за повітряними цілями і часом. Авіаційне прикриття забезпечується знищенням повітряних цілей противника (пілотованих і безпілотних літальних апаратів) ще до їх виходу на рубіж застосування засобів ураження (скидання бомб, пуску ракет) зазвичай на значних відстанях до військ, кораблів, об’єктів тилу, що прикриваються. Авіаційне прикриття літаків інших родів авіації (бомбардувальників, транспортних літаків) виконується літаками-винищувачами шляхом знищення винищувачів противника або зриву їхніх атак.

Залежно від обстановки авіаційне прикриття здійснюється різними способами — перехопленням цілей з положення «чергування на аеродромі» (кораблі) і «чергування в повітрі», а також шляхом самостійного пошуку і знищення повітряних цілей («полювання») у призначених районах. Використання наземних (корабельних) і літакових бортових радіолокаційних станцій та автоматизованих систем управління під час авіаційного прикриття дає змогу забезпечити зональне прикриття цілих районів.


Література

1. Зимин Г.В. Тактика в боевых примерах: истребительная авиационная дивизия. Москва, 1982.

Автор ВУЕ