Автохорія


Шалений огірок (лат. Ecballium elaterium)
Шалений огірок (лат. Ecballium elaterium) викидає клейку слизову рідину з насінням

Автохорі́я (від авто... і грец. χωρέω — просуватися) — саморозкидання рослинами плодів, насіння, спор за допомогою пристосувань самої рослини, без участі зовнішніх агентів. Рослини, здатні до автохорії, називають автохорними. Спільним для різновидів автохорії є те, що діаспори віддаляються від батьківської рослини на незначні відстані. За характером та ефективністю пристосувань до самостійного розкидання насіння можна виділити такі форми автохорії:

а) автомеханохорія — активне розкидання насіння рослинами-балістами, які мають особливу будову насінних оболонок, пристосовану до такого механізму розкривання плоду. Наприклад, квасениця розкидає насіння, коли в живих тканинах зростає напруження. Її насінини оточені м’ясистим покривом; під зовнішнім шаром насінної шкірки залягає шар клітин, багатих на цукор, які сильно набрякають, у певний момент покрив насінин розтріскується — плід-коробочка розкривається, розкидаючи насіння. Рослиною-балістою є шалений огірок (Ecballium elaterimn): у зрілому плоді створюється високий тургор, підвищується тиск рідини. За найменшого руху плід відривається від плодоніжки, а через утворений отвір сильним струменем викидається назовні клейка слизова рідина, що містить насіння. Автомеханохорія також притаманна багатьом бобовим, у яких сухий плід розривається в результаті напруження в мертвих тканинах оплодня;

б) барохорія — мимовільне осипання діаспор під впливом сили тяжіння, чому сприяють спеціальні пристосування, що полегшують опадання насіння і плодів. Наприклад, у дикорослих видів пшениці — ламке колосся, з якого, достигаючи, осипається зерно. Опадання важких плодів гіркокаштана, дуба — теж приклад барохорії;

в) автокриптохорія — самозаривання опалих діаспор у ґрунт за допомогою специфічних виростів і придатків, зазвичай гігроскопічних. Діаспори таких рослин мають достатньо довгий остеподібний виріст, нижня частина якого гвинтоподібно закручена. У разі зволоження виріст швидко розкручується, надійно заглиблюючи насінину в землю: при одноразовому розкручуванні виросту насінина проникає в ґрунт до 5 см. Такий спосіб розповсюдження діаспор характерний для багатьох злаків, зокрема, до автокриптохорії здатні ковили;

г) геокарпія — дозрівання плодів у ґрунті. Наприклад, арахіс має особливий орган — гінофор, який росте, доки не занурить зав’язь у ґрунт на глибину близько 10 см, і лише після цього гінофор припиняє ріст; натомість починає розростатися зав’язь, перетворюючись на плід. Геокарпія характерна для так званих земляних фікусів (наприклад, Ficus tanypoda — фікус довгоріжковий): їхні пагони розвиваються в нижній частині стовбура, нахиляються вниз і, досягнувши землі, проникають у поверхневі шари ґрунту. Там утворюються суцвіття і супліддя. Прикладом геокарпії є також геотропічні рухи плодоніжки в деяких фіалок.

Певною мірою до автохорії здатні повзучі діаспори. Наприклад, такі, що мають гігроскопічні щетинки, які залежно від чергування вологої і сухої погоди можуть здійснювати гігроскопічні рухи, у результаті чого діаспори проповзають по землі певну відстань.

Чиста автохорія в природі трапляється рідко — переважають змішані типи розповсюдження діаспор. Наприклад, за будь-якого способу поширення насіння (вітром, водою, тваринами) неодмінним є компонент сили тяжіння, тобто барохорії.

Література

  1. Левина Р. Е. Способы распространения плодов и семян. Москва : Издательство Московского университета, 1957. 361 с.
  2. Тахтаждян А. Л. Распространения семян и плодов // Жизнь растений: В 6 т. Москва : Просвещение, 1980. Т. 5. Ч. 1. Цветковые растения. С. 96–103.
  3. Schulze E.-D., Beck E., Müller-Hohenstein K. Plant Ecology. Berlin, Heidelberg : Springer. 2005. 702 p.
  4. Коровкин О. А. Анатомия и морфология высших растений: Словарь терминов. Москва : Дрофа, 2007. 268 с.
  5. Vittoz P., Engler R. Seed dispersal distances: a typology based on dispersal modes and plant traits // Botanica Helvetica. 2008. № 117 (2). Р. 109–124.

Автор ВУЕ