Автотрофія


Автотрофі́я (від авто… і грец. τροφή — їжа, живлення) — здатність організмів забезпечувати свою життєдіяльність шляхом поглинання простих неорганічних сполук із навколишнього середовища і синтезу з них усіх необхідних органічних речовин. До автотрофії здатні фототрофні і хемотрофні організми. Фототрофи для біосинтезу органічних речовин використовують енергію сонячного світла. Це рослини та деякі групи прокаріотів (наприклад, ціанобактерії, пурпурні бактерії та ін.). У рослин фотосинтез здійснюється завдяки використанню води як донора електронів і супроводжується вивільненням кисню. Прокаріоти для автотрофії використовують особливі форми хлорофілу (ціанобактерії), білки бактеріородопсини (галофільні археї) або різноманітні неорганічні сполуки Сульфуру (молекулярна сірка, сірководень, сульфіти, тіосульфіти), можливим є використання молекулярного водню. У зазначених випадках відбувається безкисневий фотосинтез. Хемоавтотрофи (бактерії та археї) здійснюють автотрофію, використовуючи енергію окисних реакцій простих неорганічних сполук.

Значення

Завдяки автотрофії в сучасній біосфері накопичується первинна продукція у вигляді органічних речовин, а також утворилася сучасна атмосфера, що містить кисень.

Література

  1. Одум Ю. Экология: В 2 т. Москва : Мир, 1986.
  2. Odum E. P., Barrett G. V. Fundamentals of ecology. Belmont : Brooks Cole, 2004. 624 p.
  3. Mauseth James D. Botany: An Introduction to Plant Biology. 4 ed. Sudbury : Jones & Bartlett Publishers, 2008. 672 p.

Автор ВУЕ