Автотрансформатор

Автотрансформатор.jpg

А́втотрансформа́тор (від авто… і лат. transformo — перетворюю) — трансформатор, дві або більше обмоток якого мають спільну частину.

Робота автотрансформатора ґрунтується на явищі електромагнітної індукції . Конструктивно автотрансформатор складається з феромагнітного осердя, на яке намотано мідний або алюмінієвий дріт.

На рисунку зображено електричну схему автотрансформатора з одним відводом.

До затискачів 1 і 2 подають напругу U1, а між затискачами 3 і 2 — знімають напругу U2. В ідеальному випадку, тобто без урахування втрат у дроті обмотки та в матеріалі осердя, співвідношення між величинами напруг U1 та U2 описує вираз

U1 / U2 = n1 / n2, де

n1 — кількість витків між затискачами 1, 2 обмотки,

n2 — кількість витків між затискачами 2, 3 обмотки.

Це співвідношення називають коефіцієнтом трансформації автотрансформатора, воно визначає величини напруг між затискачами в режимі холостого ходу, коли немає споживача напруги U2.

Часто відвід 3 є ковзним електричним контактом з обмоткою, що дає змогу плавно змінювати напругу. Залежно від точок підключення перетворюваної напруги (1, 2 або 3, 2), автотрансформатор можна використати як для зменшення, так і для збільшення величини напруги.

Перевагою автотрансформатора над трансформатором є вищий коефіцієнт корисної дії та економія дроту для виготовлення обмотки та сталі для виготовлення осердя (відповідно, зменшення габаритів і маси пристрою), недоліком — неможливість гальванічного розділення вхідного та вихідного електричного кола.

Література

  1. Хныков А. В. Теория и расчет трансформаторов источников вторичного электропитания. Москва : СОЛОН-Пресс, 2004. 125 с.
  2. Загірняк М. В., Невзлін Б. І. Електричні машини. Київ : Знання, 2009. 399 с.
  3. Чабан В. Електротехніка. Львів : Світ, 2011. 248 c.
  4. Радиотехника: Энциклопедия / Под ред. Ю. Л. Мазора, Е. А. Мачусского, В. И. Правды. 3-е изд. Москва : Издательский дом «Додэка-ХХI», 2016. 944 с.

Автор ВУЕ