Автоматизм у комунікації

Автоматизм у комунікації — 1) Механічність комунікативно-мовленнєвих навичок мовця, зреалізованих без контролю свідомості, уваги та зусиль, унаслідок їх багаторазового виконання. Автоматизм у комунікації засвідчує сформованість комунікативної особистості, яка володіє комплексом комунікативно-мовленнєвих компетенцій і вільно підтримує контакти з іншими субʼєктами в різних ситуаціях.

2) Зумовленість наступного повідомлення під час комунікаційного акту ситуацією спілкування, жанровим каноном, мовним етикетом, правилами побудови речення тощо.

Особливості

Основні вияви автоматизму в комунікації:

  • автоматизм мовлення, що найвиразніше виявляється у спілкуванні рідною мовою;
  • автоматизм розуміння та використання невербальних засобів (міміка, жести, рухи тіла та ін.);
  • автоматизм у користуванні техніко-технологічними засобами (компʼютерами, програмним забезпеченням, сервісами тощо).

Автоматизм у комунікації має національні, гендерні та інші відмінності. Наприклад, автоматичні мовні реакції, жести, міміка тощо емігрантів та корінних мешканців країни відрізняються, що зумовлено відповідними культурними традиціями.

Також зазвичай відмінними є типові вербальні та поведінкові реакції жінок і чоловіків на небезпеку, падіння та ін., що зумовлено різними гендерними моделями виховання та з дитинства засвоєними гендерними стереотипами.

Значення

Автоматизм у комунікації зумовлений практичною потребою закріпити і стабілізувати у практиці певного мовного колективу окремі елементи як готові одиниці, що позначають важливі явища дійсності.

Література

  1. Крейдлин Г. Е. Мужчины и женщины в невербальной коммуникации. Москва, 2005.
  2. Мацько I. І., Кравець I. В. Культура української фахової мови. Київ, 2007.

Автор ВУЕ

Т. С. Крайнікова

Покликання на цю статтю:
Крайнікова Т. С. Автоматизм у комунікації // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Автоматизм у комунікації (дата звернення: 17.11.2019).