Авелін, Клод

Антуан Бурдель. Портрет Авеліна Клода, 1924

Авелі́н, Клод (фр. Avelin, Claude; справжнє прізвище та ім’я — Авцин, Євген (фр. Avtsine, Eugène); 19.07.1901, м. Париж, Франція — 04.11.1992, Франція) — письменник, майстер детективного жанру, поет. Писав французькою мовою.

Авелін, Клод

(Avelin, Claude)

Справжнє ім’я Євген
Справжнє прізвище Авцин
Рік народження 1901
Місце народження Париж, Франція
Рік смерті 1992
Місце смерті Франція
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, проза

Життєпис

Походив із єврейської родини, що емігрувала з Росії до Франції.

Навчався у ліцеях Генріха ІV, Жансон-де-Сайї (обидва — м. Париж).

Починав як поет, перші вірші опублікував у журналах 1919. Того ж року познайомився з А. Франсом, став його секретарем і учнем.

1922 заснував власне видавництво, де публікував праці з філософії та мистецтва.

Був одним із фундаторів Будинку культури в Парижі, 1937 виступав з лекціями у різних містах Франції, а також в Алжирі, де познайомився з А. Камю.

У 1930-ті писав реалістичні та поліцейські романи.

У публіцистиці 1936–1939 розповів про події війни в Іспанії.

Під час Другої світової війни поряд із Веркором був організатором однієї з груп Руху опору, під псевдонімом «Міневр» написав повість «Мертвий час» («Le temps mort»; 1944), де показав мужність французьких патріотів. Темі боротьби з фашизмом присвячена також поема «Монолог для зниклого» («Monologue pour un disparu»; 1973), написана на ушанування пам’яті друга, арештованого гестапо.

Творчість

Творчий доробок К. Авеліна різноманітний:

  • автобіографічна трилогія «Життя Філіппа Дені» («La vie de Philippe Denis»; 1930–1955);
  • серія поліцейських романів (серед них — «Подвійна смерть Фредеріка Бело» («La Double mort de Fréderic Belot»; 1932); «Абонент лінії Ю» («L’abonnéde la ligne U»; 1940) та ін.];
  • поеми (зокрема, «Портрет птаха, якого не існує» («Portrait de l’oiseau-qui-n’existe-pas»; 1950), перекладена 55 мовами];
  • театральні п’єси;
  • лібрето;
  • сценарії до радіоспектаклів;
  • хроніка, присвячена кіно;
  • дослідження про А. Франса;
  • нариси про письменників і художників, про мандрівки тощо.

Також писав оповідання й казки для дітей («Баба Дієн і Грудка цукру» («Baba Dièneet Morceau de Sucre», 1937); «Дерево тік-так» («L’Arbre Tic­Tac», 1950) та ін.].

Додатково

1948 був одним із перших французьких інтелектуалів, хто відвідав Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію, очолив Товариство дружби «Франція — Югославія».

Із 1950 був членом Європейського товариства письменників, яке під час холодної війни виступало за встановлення діалогу між народами.

Член журі міжнародного Каннського кінофестивалю (1957, 1968).

Визнання

1952 отримав Велику літературну премію французького Товариства письменників за всю творчість.

Твори

  • Suite policiere. Paris, 1982.
  • Histoires nocturnes et fantastiques. Paris, 1989.
  • Le temps mort. Paris, 2000.
  • Р о с. п е р е к л. — Истории про льва, слона, котенка, лошадку и про многих других. Одесса, Москва, 1993.
  • Две смерти Фредерика Бело. Москва, 1994.

Література

  1. Les ouvrages de Claude Aveline. Paris, 1961.
  2. Canciani D. L’esprit et de ses devoirs. Ecrits de Claude Aveline 1933–1956. Paris, 1993.

Автор ВУЕ