Авадзі


Авадзі. Великий міст протоки Акасі (Акасі-Кайкьо)

Ава́дзі (яп. 淡路島) — найбільший острів Внутрішнього Японського моря (сьомий за розмірами серед островів Японського архіпелагу), розташований у його східній частині, між Харімським морем, Осацькою затокою та протокою Кії. Адміністративно належить до міст Авадзі, Мінамі-Авадзі й Сумото префектури Хього.

Політичний, економічний і культурний центр острова — м. Сумото. Територія — 592,2 км2 (53 х 28 км), найвища точка — г. Юдзуруха (608 м). Населення — 150,0 тис. осіб (2012, оцінка), густота населення — 265 особи/км2 . З’єднується з о. Хонсю мостом Акасі-Кайкйо (на півночі) та з о. Сікоку мостом Онаруто (на півдні), сполучення винятково автотранспортне.

Клімат

Клімат вологий субтропічний, кількість опадів 1300 мм/рік, середньорічна температура — +16 °C, а температура повітря взимку — бл. +5 °C.

Історична довідка

В давнину Авадзі населяли племена народу ама, що займалися пошуком перлин і збиранням водоростей. З 7 ст. острів був окремою провінцією держави Ямато.

Господарство

Авадзі належить до економічного району Кіото, Осаки і Кобе та є найбільшим сільськогосподарським центром префектури Хього. Основні галузі господарства острова — рисівництво, городництво, тваринництво і виробництво молочних продуктів; головна стаття експорту на внутрішній японський ринок — цибуля (займає 2-ге місце в країні після Хоккайдо), значну частину посівів займають перець і полуниця, а також цитрусові. На півночі острова займаються вирощуванням квітів, на півдні — виготовленням молочної продукції (40 % усіх молочних корів префектури Хього зосереджені в Авадзі). У прибережних водах виловлюють рибу, креветок і молюсків, а також розводять водорості та рибу хаматі (третина вилову префектури Хього). Традиційними ремеслами Авадзі є виготовлення черепиці, запашних смол і паличок для храмів (бл. 70 % виробництва усіх запашних смол і паличок Японії).

Острів відомий як центр традиційного лялькового театрального мистецтва нінґьо-дзьорурі, що належить до нематеріальних культурних надбань Японії, а також краєвидами з пляжами і сосновими дібровами — Соснова діброва Кейно, офіційно затверджена японським урядом як національна пам’ятка природи. На острові є Ботанічний музей, Центр мавп, багато парків.

Література

  1. Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. Київ, 1997.
  2. Арутюнов С. А. Современный быт японцев. Москва, 2014.

Автор ВУЕ