Абіх, Отто Вільгельм Германн фон


Абіх, Отто Вільгельм Германн фон
Абіх, Отто Вільгельм Германн фон ‎

А́біх, О́тто Вільге́льм Ге́рманн фон (нім. Abich, Otto Wilhelm Hermann von; рос. Абих, Герман Вильгельмович; 11.12.1806, м. Берлін, тепер ФРН — 01.07.1886, м. Відень, тепер Австрія; похований у м. Кобленц, тепер земля Рейнланд-Пфальц, ФРН) — геолог, мінералог, академік (з 1853), почесний член (з 1866) Санкт-Петербурзької АН.

Абіх, Отто Вільгельм Германн фон

(Abich, Otto Wilhelm Hermann von)

Рік народження 1806
Місце народження Берлін, Німеччина
Рік смерті 1886
Місце смерті Відень, Австрія
Alma mater Берлінський університет, Берлін
Напрями діяльності геологія, мінералогія

Життєпис

1831 закінчив Берлінський університет, того ж року захистив у ньому дисертацію з мінералогії та здобув ступінь доктора філософії.

1833–1836 в Італії вивчав діючі й згаслі вулкани — Везувій, Етну, Стромболі та ін.

1841–1844 Абіх — ординарний професор кафедри геології та мінералогії Дерптського (Тартуського) університету. Навесні 1844 за рішенням російського імператора Миколи І Абіх вирушив у 10-місячне відрядження до Закавказзя. Всебічно дослідив руїни давньої вірменської столиці Ані й склав перший детальний план городища.

28.07.1844 експедиція, очолювана Абіхом, першою з професійних геологічних експедицій підкорила вершину Великого Арарату. Досліджуючи причини природної катастрофи у с. Акор (Вірменія), Абіх дійшов висновку, що її викликав поштовх, спровокований тектонічним землетрусом, а не виверженням, а землетрус спричинив селевий винос.

Подальша наукова діяльність вченого на Вірменському нагір’ї стосувалася майже всіх теоретичних і прикладних аспектів геології та фізичної географії: палеонтології, стратиграфії, тектоніки, мінералогії, літології, петрографії, геоботаніки, орографії, кліматології, гляціології, четвертинної геології та гідрогеології, вивчення корисних копалин, геологічного картування. Результати досліджень Великого Арарату опубліковано у книзі «П’ятий Археологічний З’їзд у Тифлісі» (1879).

1877 переїхав до Відня, де зайнявся зведенням і виданням своїх праць.

Наукова спадщина Абіха — понад 200 опублікованих статей та монографій, неопубліковані рукописи, листи і подорожні нотатки, архівні матеріали та палеонтологічні колекції, що зберігаються в архівах і музеях Росії, Німеччини та Австрії.

Опубліковані у Німечччині після смерті Абіха його листи (2 т.) не були об’єктом спеціального дослідження і не перекладалися іноземними мовами (окрім фрагментів, перекладених вірменською А. Мушегяном).

На честь Абіха один із мінералів названо абіхитом.

Праці

  • Vues illustratives de quelques phénomènes géologiques, prises sur le Vésuve et l’Etna, pendant les années 1833 et 1834. Paris : F.-G. Levrault, 1836.
  • Ueber die Natur und den Zusammenhang der vulcanischen Bildungen. Brunswick : Vieweg, 1841. 134 p.
  • Отчёт по исследованию месторождений нефти в Закавказском крае и на Таманском полуострове. Тифлис, 1867. 56 с.
  • Geologische Forschungen in den Kaukasischen Ländern : in 3 vol. Wien : Hölder (in Kommission), 1878–1887.
  • Геология Армянского нагорья. Западная часть. Пятигорск : Типография А. М. Мануйлова, 1899. 202 с.

Література

  1. Богачев С. С. Герман-Вильгельм (Герман Васильевич) Абих // Труды Геологического института Азербайджанского филиала АН СССР. 1939. Т. 13. С. 7–20.
  2. Зонн И. С. и др. Каспийское море. 2-е изд., допол. и перераб. Москва : Международные отношения, 2015. 542 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:

Вергельська Н. В. Абіх, Отто Вільгельм Германн фон // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абіх, Отто Вільгельм Германн фон (дата звернення: 22.02.2019).