Абік


А́бік — тип волинсько-поліської пастушої труби з кори молодої верби, липи, вільхи, крушини, клена або бузини з кларнетоподібним пищиком. Розміри коливаються від 40–50 см. до 1,7 м. (за даними різних досліджень).

Використовувався для заманювання звірів, худоби, а також для сигнальних мелодій. Походження незвичної для питомо української фонетики назви пояснюється тим, що це — поліський варіант білоруського слова «вабік», від «вабіць» — вабити, манити. Функціонував паралельно з пастушими трубами й рогами мундштукового типу, як дерев’яними, так і з натурального рогу тварин. У інших регіонах України зустрічається під назвами труба, пастуша труба, ріг, бекавка.

Література

  1. Ошуркевич О. Затрубили труби: З історії народних музичних інструментів. Луцьк : Надстир'я, 1993. 24 с.
  2. Хай М. Традиційний музичний інструментарій Полісся (до питання примітиву в музиці) // Родовід. 1997. Ч. 16. С.104–113.

Автор ВУЕ