Абіджан


Абіджан. Центральний діловий район Плато.

Абіджа́н (фр. Abidjan) — місто, адміністративний центр однойменного департаменту області Лаґюн країни Кот-д’Івуар. Найбільше місто, економічний і культурний центр країни; третє за кількістю населення франкомовне місто в світі (після Парижа і Кіншаси).

Абіджан (Abidjan)

Країна Кот-д’Івуар
Регіон країни Абіджан (департамент)
Засновано 1896
Чисельність населення (тис.осіб) 4395.2
Територія (кв.км.) 2119

Географічне положення

Розташоване на чотирьох півостровах на березі лагуни Ебріє на півночі Ґвінейської затоки Атлантичного океану, на південному сході країни. Територія — 2119 км². Населення — 4395,2 тис. осіб (2014), густота населення — 2074 особи/км².

Карта м. Абіджан

Клімат

Клімат субекваторіальний з двома вологими (квітень–липень, жовтень–листопад) і сухими (грудень–квітень, серпень–вересень) сезонами. Опадів випадає в середньому 2000 мм/рік, найсухіший місяць — січень (40 мм), найвологіший — червень (500 мм). Середньорічна температура — +27 °C, найхолодніший місяць — серпень (+25 °C), найтепліший — березень (+28 °C).

Історична довідка

Абіджан засновано 1896 французькими колоністами на місці кількох рибальських хуторів народу ебріє. З 1903 — місто, з 1934 — адміністративний центр французької колонії Берег Слонової Кістки. 1960–1983 Абіджан — столиця Республіки Берег Слонової Кістки (від часу здобуття країною незалежності до офіційного перенесення столиці до новозбудованого м. Ямусукро в центральній частині країни). Розвитку Абіджана сприяло відкриття (у 1900-ті) проведеної вглиб материка залізниці та будівництво каналу Вріді (1950), що з’єднав місто з океаном, перетворивши його на глибоководний порт.

Господарство

Абіджан — торговельний і промисловий центр країни, її головний морський порт, вузол автомобільних доріг і початковий пункт залізниці Абіджан — Кая (Буркіна-Фасо); міжнародний аеропорт Порт-Буе. Розвинені нафтопереробна (найбільший у Західній Африці нафтопереробний завод), харчова (виробництво консервів, розчинної кави та ін.) і легка промисловість (виробництво тканин, трикотажу, взуття); також діють підприємства хімічної, деревообробної, металообробної, суднобудівної промисловості. Електроенергія виробляється на ТЕС. Зберігаються традиційні кустарні промисли. У місті розташовані головні офіси багатьох національних і представництва великих закордонних компаній. Діють університет Кокоді (засновано 1958), Вищий національний інститут мистецтв і культурних акцій (засновано 1974, діє з 1984), Національна бібліотека Кот­д’Івуару (засновано 1968), Музей цивілізацій Кот­д’Івуару (засновано 1942), художні галереї.

Уродженці

Тут народилися:




Автор ВУЕ