Абхазьке князівство

Абха́зьке князі́вство — держава у Південному Кавказі в середині 15 — середині 16 ст., пізніше — автономне князівство у складі Османської імперії. Виникла внаслідок політичної кризи у Грузинському царстві, що переросла в повстання проти царя Георгія VII.

До 1490 Абхазьке князівство зберігало формальну залежність від Мегрельського князівства, яке у свою чергу було васалом Імеретинського царства. Васальна залежність Абхазького князівства мала формальний характер; між арміями цієї держави, Мегрельського князівства і Імеретинського царства до середини 16 ст. періодично виникали прикордонні збройні конфлікти. Правляча династія — князівський рід Шервашидзе (абхазька форма прізвища — Чачба).

Абхазьке князівство втратило незалежність унаслідок інтервенції османського флоту 1570. Фортецю Цхумі (тепер м. Сухумі) османське командування перетворило на фортецю Сухум-кале і використовувало його як базу для поширення впливу Османської імперії на Північному Кавказі. До початку 19 ст. Абхазьке князівство зберігало залишки автономії під владою Османської імперії.

1810 потрапило в залежність від Російської імперії. Остаточно ліквідовано 1864. Останнього правителя Абхазького князівства Михайла Шервашидзе (Хамуд-бей; 1806–1866) 1864 взято під домашній арешт і вивезено до м. Воронежа, Російська імперія.

Література

  1. История Грузии. В 3 т. Тбилиси, 1962. Т. 1.
  2. Rayfield D. Edge of Empires: A History of Georgia. London, 2012.

Автор ВУЕ