Абсолютні системи одиниць

Абсолю́тні систе́ми одини́ць — системи, у яких основними одиницями фізичних величин уважають одиниці довжини, маси та часу, а інші одиниці системи визначають як похідні від осн. 1832 К. Ґаус запропонував методику побудови системи одиниць як сукупності основних і похідних. Таку систему він назвав абсолютною системою одиниць і за основні її одиниці прийняв міліметр (одиниця довжини), міліграм (одиниця маси) і секунду (одиниця часу).

Під час визначення похідної одиниці фізичної величини в абсолютній системі одиниць виходять з формули, що визначає залежність між цією величиною та іншими величинами, одиниці яких є основними чи виражені через основні. Абсолютність цієї системи одиниць зумовлена незалежністю основних одиниць одна від одної, а також від місця й часу їхнього відтворення.

Термін «абсолютна система одиниць» уважають застарілим, оскільки системи одиниць можуть бути побудовані на іншій основі. Тепер у Міжнародній системі одиниць (СІ, міжнародна абр. SI — з франц. Systиme International d’Unitйs) незалежними встановлено такі одиниці: довжини — метр (м), маси — кілограм (кг), часу — секунда (с), сили електричного струму — ампер (А), термодинамічної температури — (кельвін), кількості речовини — моль (моль) і сили світла — кандела (кд).

Джерела

  • ДСТУ 3651.0-97. Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення. Київ, 1998. URL: https://dnaop.com/html/29587/doc-ДСТУ_3651.0-97

Автор ВУЕ